/ Фото: Pixabay
Албанія і Північна Македонія мали великий шанс отримати рішення про початок вже цієї осені переговорів про вступ до ЄС. Однак, спочатку Рада ЄС 15 жовтня переклала відповідальність на Європейську Раду, пообіцявши повернутись до розгляду цього питання після її засідання . Потім і Європейська Рада на своєму засіданні 18 жовтня вирішила не поспішати та не розпочинати переговори про вступ, відклавши це рішення на потім. Із позитивного – своє потім вона обмежила у часі наступним самітом ЄС – Західні Балкани, запланованим на травень 2020 року. Отже що цей саміт може стати зручною нагодою для урочистого відкриття переговорів ЄС із Тираною і Скоп'є. Але такі коливання і зволікання ЄС, незважаючи на надзусилля країн-кандидатів, особливо Північної Македонії, примушують Україну задатися питанням, а що ж тоді очікувати нам на нашому шляху до досягнення закріпленої в Конституції мети з набуття членства в ЄС. Адже Брюссель нам навіть нічого не обіцяє.
Албанія і Північна Македонія на порозі переговорів з ЄС
Для початку варто зрозуміти драматизм ситуації, яка виникла після згаданого рішення ЄС. Албанія подала заявку на вступ до ЄС у 2009 році, практично одночасно із Сербією і на рік пізніше Чорногорії, хоча ці дві країни вже перебувають у стадії переговорів з ЄС. Македонія ж подала заявку ще у 2004 році, а роком пізніше вже стала офіційним кандидатом на вступ до ЄС, коли інші країни такого статусу ще не мали. В той час, як для Албанії стримуючими на шляху до членства в ЄС факторами були корупція, організована злочинність і відсутність успіхів у внутрішньому реформуванні, особливо у сфері правосуддя, ключовою вимогою до Скоп’є було врегулювання спору з Грецією щодо назви Македонії.
Долаючи внутрішній спротив окремих політичних сил та верств населення, нове македонське керівництво на чолі з прем’єр-міністром Зораном Заєвим, сформоване у 2017 році, провело непрості переговори з Грецією, пройшло через сумнівний референдум та масові протести, і минулого року досягло угоди з Афінами, змінивши назву країни на Республіка Північна Македонія. Цей результат практично одразу відкрив Скоп’є шлях до членства в НАТО – наразі триває процес ратифікації країнами-членами Альянсу вже підписаного Протоколу про членство Північної Македонії. Албанія ж стала членом НАТО ще у 2009 році. Альянс дотримався обіцянки по відношенню до Північної Македонії, на відміну від ЄС.
Процедурно, Європейська Комісія рекомендувала Раді ЄС розпочати переговори про вступ Албанії і Північної Македонії ще у 2018 році. З того часу рішення постійно відкладалось. Тирана і Скоп’є перебували в очікуванні жовтневого цього року засідання Ради ЄС, на якому мали отримати зелене світло. Були побоювання, що окремі країни-члени можуть виступити проти. Зокрема, із Болгарії лунали заклики не підтримувати це рішення допоки Північна Македонія не погодиться врегулювати історичні суперечності на умовах Софії. Однак, несподіване блокування подальшого руху двох балканських країн до членства в ЄС прийшло з іншого боку – із Парижа.
Чому ЄС переніс рішення?
Отже, ключове рішення мала схвалити Європейська Рада. Однак, цей вищий орган ЄС на своєму засіданні минулого тижня зосередив головну увагу на досягненні домовленості з Лондоном щодо процедури і строків виходу Великої Британії з ЄС. Незважаючи на таку заангажованість, лідери ЄС мали можливість проголосувати за відкриття переговорів для Албанії і Північної Македонії. Але цього не сталося, категорично проти виступила Франція.
З боку французького президента Емануеля Макрона пролунали якісь пояснення, на зразок неготовності цих двох балканських країн до переговорів та великої кількості шукачів притулку албанського походження (близько 25% населення Північної Македонії є етнічними албанцями), але вони були непереконливими. Більшість балканських та європейських експертів зійшлись на думці, що Макрон прагне посилення ролі Франції всередині Європейського Союзу, особливо на фоні остаточного виходу Великої Британії з ЄС.
Інші країни-члени ЄС намагались переконати Францію, але змогли добитись лише "повернення до цього питання". Один з адвокатів балканських країн в ЄС – Італія, навіть запропонували знову розглянути питання Албанії і Північної Македонії вже у листопаді цього року на черговому засіданні Ради ЄС із загальних справ. Італійський прем’єр-міністр Джузеппе Конте ініціював швидку зустріч з македонським колегою для обговорення цієї ініціативи, яку підтримують й деякі інші глави країн-членів ЄС. Схоже, що Рим буде торпедувати Париж щоб виправити "французьку помилку" якомога швидше.
До чого готуватись Україні?
Негативне рішення ЄС, а вірніше – Франції, вже потягнуло перші наслідки і викликало хвилю обурення у політикумі та суспільствах Албанії і Північної Македонії, але й також у низці країн-членів ЄС. Так, македонський прем’єр Зоран Заєв одразу емоційно заявив про ініціювання проведення позачергових парламентські вибори в країні. Не важко здогадатись, що на позачергових парламентських виборах його політична сила – Соціал-демократичний союз, може програти своїм політичним опонентам – ВМРО-ДПМНЄ, які, без сумніву, скористуються відтермінуванням переговорів з ЄС. У цьому випадку програє не тільки Північна Македонія, але й Брюссель.
Наслідки поведінки Парижа можуть бути негативними для усіх країн Західних Балкан, які ще не вступили до ЄС. Північна Македонія і Албанія виконали вимоги Брюсселя, але змушені стояти на "паузі" у процесі набуття членства в ЄС. Більш того, з Парижа лунають ідеї зупинки процесу розширення ЄС і його заміни на привілейоване або стратегічне партнерство. Це примушує інші країни задуматись, а чи варто докладати надзусиль та йти на поступки, долаючи внутрішні протиріччя, якщо вам просто пообіцяють "повернутись до розгляду питання".
Стурбованість поведінкою ЄС висловлюють і в сусідній Сербії. Так, голова сербського Центру зовнішньої політики Драган Джукановіч заявив, що таке рішення Європейської Ради може призвести до дестабілізації усього регіону . "Популярність ЄС впаде в Сербії та інших країнах Західних Балкан. Усім відомо, що до цього може дійти", наголосив він. Для Белграда важливим питанням є перемовини з Приштиною та компроміси, на які він має піти на вимогу Брюсселю. В сербському суспільстві постає питання, а чи потрібно іти на ці компроміси, якщо ЄС зволікає з інтеграцією західно-балканських країн.
Україні теж варто уважніше ставитись до політики офіційного Парижа та ретельно аналізувати процеси, що відбуваються в ЄС. Мова не йде про корегування нашого зовнішньополітичного курсу на членство в ЄС, а про умови, які висуваються або можуть висуватись від окремих країн-членів. Адже зрозуміло, що низка європейських політиків хочуть повернутись до "бізнесу як зазвичай" з Росією, а для цього потрібно добитись хоч якихось результатів у врегулювання російсько-українського конфлікту за будь-яку ціну. Останнім часом контакти Парижа і Москви пожвавішали – окрім серпневої зустрічі Макрона з Путіним, у вересні цього року РФ відвідали міністри закордонних справ і оборони Франції. Тривожний сигнал надійшов і з Берліна – депутати партії "Альтернатива для Німеччини" вимагають зняти санкції Євросоюзу проти Росії . І це дві країни, які є посередниками від ЄС у Нормандському форматі. Тому на першому плані для України – відновлення нашого суверенітету і територіальної цілісності держави, і ретельний прорахунок наслідків будь яких рішень. Не забуваймо, що кожен лідер думає про національні інтереси своєї держави.