Хто з нас, хлопчиків, не грався в дитинстві з машинками – цими малесенькими, майже живими в дитячій уяві створіннями, з роздумів про які і складається майже увесь дитячий світ? Це вам не ляльки, які дівчатка чомусь не випускають з рук ані на хвилину, і не ведмедики часів юності любої тітоньки, сховані від вас повище на шифонері. Машинка – це щось таке, без чого ти тремтиш від нудьги, постійно наражаючись на приступи власних заздрощів, коли зустрічаєш в садку чи школі щасливих володарів раритетних мерседесиків, вольво та альфа-ромео. У тебе також мається кілька тойот і одна волга світло-синього кольору. Але хіба можна порівняти їх із тими, яких іще немає в твоїй колекції, про які тобі снах марити й марити?
Колись, аж до кінця ХІХ сторіччя, в сни чоловіків приходили переважно коні. Однак все змінилося, щойно Карл Бенц поставив на конвеєр випуск автомобіля. 250 років тому, 1769 року, Ніколя-Жозеф Кюно першим змайстрував повноцінний самохідний механічний транспортний засіб, що став відомий за графічним малюнком під назвою "Підвода Кюно врізається в стіну". Це і був перший автомобіль! Однак розвиток автомобілебудування розпочався після появи швидкохідних та економічних двигунів внутрішнього згоряння. У 1879 році Карл Бенц отримав патент на свій перший двигун. Його перший Motorwagen був побудований в 1885 році в німецькому Мангеймі. 29 січня 1886 (під егідою його великій компанії, Benz&Cie, яка була заснована в 1883 році) Карл Бенц отримав патент на винахід. Продаж транспортного засобу розпочався 3 липня 1886-му, було реалізовано близько 25 бенців між 1888 і 1893 роками.
Дівчатка також люблять кататися на автівках. Мій знайомий Мирослав досі пам’ятає враження, повідані йому луцькою бабцею Галиною Дьячук про те, як уперше її на автомобілі катав молодший брат Лесі Українки Микола Петрович Косач на початку 1930-х. Жінка взагалі сіла за кермо одного з найперших бенців: 1888-го року це зробила Берта Бенц, дружина Карла, щоб довести придатність винаходу чоловіка.
Зараз сперечаються уже не про придатність, кількість або безпеку автотранспорту, як про його наявність у власних гаражах. У багатьох країнах кількість автівок прямо пропорційна чисельності членів родини у віці, коли можна отримати право.
Український автомобіліст досі назагал почувається дещо обділеним. Власне автовиробництво може похизуватися хіба що вантажівками КраЗу та автобусами. На дорогах країни міцно панує легковий імпортний автомобіль та радянська автівка. Однак кількість дорослих, закоханий в цей елегантний спосіб від цього пересування не зменшується. Чоловіки й жінки все ще марять про шикарне авто й хвилюючу поїздку в ньому з вітерцем.
У Радянському Союзі професія водія була одною з ключових. Одним із улюблених у глядача були фільми, де фігурувала автівка. Усі пам’ятають автоперегони у серіалі "Місце зустрічі змінити не можна" та детективний трилер "Стережись автомобіля!" А в Указі Президії Верховної Ради СРСР № 3018-Х "Про святкові і пам'ятні дні" згадувався і "День автомобіліста", який мали святкувати в останню неділю жовтня. Це свято стало більш відомим під назвою "День водія". В Україні, за часів незалежності, День водія зробили спільним професійним святом як для водіїв, так і для працівників шляхового господарства під назвою "День автомобіліста і дорожника". Дата святкування не була змінена:остання жовтнева неділя. День автомобіліста та дорожника встановлено в Україні "…на підтримку ініціативи працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства…" згідно з Указом Президента України "Про День автомобіліста і дорожника" від 13 жовтня 1993 року № 452/93.
Колись переміщення (хай навіть за допомогою тварини) – то була ціла подія, яка запам’ятовувалася надовго як щось надважливе. Отож винайдення двигуна внутрішнього згорання остаточно звільнило людину від панування живої природи над нею. Наступна, така ж революційна подія, що остаточно скасувала відстані – це хіба що винайдення мережі інтернет 1989-го року, яка остаточно скасувала відстані між людьми.