Україні бракує професійних політиків. Це стосується як національного рівня, так і місцевого. Професійний політик – це, в першу чергу, людина, яка весь свій час і зусилля приділяє політичній діяльності. Наразі місцеві депутати прирівнюються до громадських діячів або активістів, бо мають основну зайнятість. Але, при подальшій децентралізації та збільшенні повноважень місцевої влади, це має ставати професією з відповідними вимогами та відповідальністю.
Якщо в державі відбувається реформа місцевого самоврядування та делегування повноважень на місця, питання щодо створення умов для появи професійних політиків має бути в порядку денному держави.
Наразі в короткотерміновій перспективі відсутні передумови для появи професійних політиків на місцевому рівні. Професійний політик – це той, хто отримує кошти за свою діяльність. Будь-яка робота має оплачуватися, це нормально. Сьогодні в Україні немає системи підтримки депутатів місцевих рад. І тому депутатство на місцевому рівні для багатьох є нічим іншим, як хобі. Є випадки, коли депутатами місцевих рад стають підприємці, які не займаються оперативним управлінням свого бізнесу і свідомо йдуть у політику, маючи достатньо часу на депутатську діяльність. Таких людей значно менше, ніж тих, хто свідомо або не свідомо йдуть у місцеву політику вирішувати власні питання, повернути кошти за виборчу кампанію тощо.
Коли депутатами стають громадські діячі або активісти, які не мають пасивних прибутків і крім депутатської діяльності мають основну зайнятість, втрачаються можливості якісних змін на краще.
Хороші люди з гарними намірами та переконаннями, не маючи достатньо ресурсів на свою діяльність, не можуть довго бути ефективними, бо з часом втрачають запал ентузіазму.
Для того, щоб міста почали розвиватися, самоврядування повинно бути ефективним та професійним. Через свою діяльність воно буде створювати додану вартість для кожного мешканця та міста загалом.
Місцеве самоврядування потребує професійних місцевих політиків, які, крім компетенцій і переконань, будуть приносити користь своїм громадам і містам.
Депутати місцевих рад мають отримувати кошти за свою діяльність або компенсації за час, який вони приділяють на депутатську діяльність, а також мати ресурси на власні офіси (приміщення, працівники, орг. витрати тощо). Для європейських країн така практика вже давно стала нормою. Якщо депутати отримали довіру від громадян та мають повноваження на свою діяльність, логічним є їх офіційна фінансова підтримка.
Коли місто та громада піклується про своїх депутатів, тоді й депутати піклуються про громадян і місто.
Звісно, політики не стануть професійними відразу після того, як у них з’явиться фінансування та офіс. Потрібний час, щоб змінилося сприйняття у пересічних мешканців про те, що депутат – це не той, кому все можна, в кого багато грошей і до кого потрібно йти та щось просити. Це людина, якій довіряють, яка розпоряджається нашими податками та управляє спільним майном. І за це отримує гроші (з наших податків). Звертатися до нього потрібно для вирішення проблем, які лежать у межах його депутатських повноважень.
Однозначно має пройти певний час, коли у місцевій владі відбудеться зміна бізнесових еліт на політичні. Коли місто та його мешканці почнуть фінансувати своїх обранців. Тоді і вимоги до обранців будуть значно вищими, не лише під час виборчих кампаній, а й при виконанні своїх обов’язків. Жителі міста почнуть більш детально вивчати, чим саме займався депутат, які ініціативи та рішення розробляв, що це принесло місту і чи варто мати такого депутата. За таких умов бізнесмени, для яких політика – це хобі або вигідна інвестиція, навіть маючи багато коштів, не зможуть конкурувати з громадськими та політичними діячами, для яких зміна міст та країни – це не порожні слова.
Звісно, для появи професійних політиків, які займатимуться виключно політикою, мають з’явитися професійні партії.
Курка чи яйце?
Поява професійних політиків можлива за умови існування професійних партій. Постає питання, що має з’явитись першим: професійні політики чи професійні партії?
Локально професійні політики можуть виникати в будь-якій політичній силі. Але такі поодинокі випадки не впливатимуть на країну загалом. Для того, щоб це було масово, мають бути політичні партії, які стануть "сходами" для місцевих та регіональних лідерів до найвищих щаблів влади. Коли це стане реальним і у партіях з’явиться як зовнішня, так і внутрішня конкуренція – політика з хобі перетвориться у професійну діяльність.
Суспільство має розуміти, що політика – це не благодійність, організація концертів і фестивалів. Політика – це складна робота, для якої мало бути чесним та патріотичним. Сьогодні такі молоді люди програють нахабним та безпринципним. Навіть у разі перемоги, не маючи ресурсів на активне та корисне використання своїх повноважень, вони стають не ефективними та програють своїм опонентам.
Фінансування політичних партій з державного бюджету дає надію на формування в країні професійних політиків та політичних партій. А поки ми дуримо самі себе. Політики вдають, що вони піклуються про суспільство, а суспільство вдає, що підтримує своїх політиків.
Наявність у місцевих депутатів заробітної плати та коштів для власних офісів не гарантує того, що на місцях з’являтимуться професійні політики. Але це дасть можливість для тих депутатів, які йшли в місцеву політику змінювати систему. Бути незалежними як політично, так і фінансово від місцевих олігархів, забудовників та інших охочих поживитися з бюджету.
Якщо суспільство не буде фінансувати власних політиків, тоді це будуть робити олігархи. Рішення, що прийматимуться такими політиками, будуть точно не на користь своїх виборців.