Можливо, правий був Висоцький, коли співав свого часу про те, що "это все придумал Черчилль в восемнадцатом году", і сьогодні ми лише розхлебтуємо геополітичну кашу, зварену задовго до нас? Утім, не все так просто, виявляється, було насправді, і навіть сам "винуватець" сатиричних куплетів докладно розповідає про свою участь у найбільшому за всі часи "збройному конфлікті", як нині прийнято називати війну.
Вінстон Черчілль . Спогади про Другу світову війну (Том 1 і 2) . – К.: Видавництво Жупанського, 2018
Ця незвичайна книжка – авторизована скорочена версія шеститомного видання зі спеціально дописаним автором епілогом про післявоєнні роки. Загалом це детальна панорама Другої світової війни, в якій багато акцентів розставлені інакше, ніж до цього звикла "офіційна" історіографія. Також слід нагадати, що автор книги – сер Вінстон Черчілль (1874–1965) – один із найвідоміших державних і політичних діячів ХХ сторіччя, який за час своєї політичної кар’єри встиг двічі побувати прем’єр-міністром Великобританії, водночас перебуваючи на посаді міністра оборони у найтяжчі для країн Британської співдружності за часів Другої світової. У 1953 року Вінстон Черчілль отримує Нобелівську премію з літератури з формулюванням "за неперевершеність історичного й біографічного опису і блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності". Цю премію він здобув саме завдяки своїй головній літературній праці, книжці мемуарів "Спогади про Другу світову війну", в якій він розмірковує про найтяжчі часи, які випали на долю людства у ХХ сторіччі,
Ніколас Спаркс. Любий Джоне… – Х.: Віват, 2018
За сюжетом цього роману, головний герой на ім’я Джон завжди скептично ставився до свого життя й ніколи не сподівався, що з ним може статися щось особливе. Не маючи планів на майбутнє, він подається на військову службу. Хлопець не знає, чого ще прагнути, і без ентузіазму повертається у відпустку до рідного містечка, де на нього чекає лише завжди мовчазний і заглиблений у себе батько. Утім усе блискавично змінюється, коли одного вечора Джон знайомиться на пляжі з неймовірною дівчиною на ім’я Саванна. Кохання, у яке він не вірив, накочується потужною хвилею й перевертає увесь його світ. Але чи витримає воно випробування часом і відстанню?.. До того ж, спогади про війну в Іраку не відпускають. "Мій загін мав рухатися по периметру, від будинку до будинку, зачищаючи територію від ворога. У цьому русі одні кадри швидко змінювалися іншими: обвуглені залишки вантажівки, бездиханне тіло водія поряд; напівзруйнована оселя; то тут, то там здимілі кістяки автівок. Регулярні обстріли з гвинтівок тримали нас у напруженні. Під час зачисток цивільні періодично нападали на нас зі зброєю, і ми докладали всіх зусиль, щоб урятувати поранених".
Володимир В’ятрович. За лаштунками "Волині-43". Невідома польско-українська війна. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
На думку автора цієї книжки "Волинь-43" - це не вигадка польської чи російської пропаганди, в її основі – реальна страшна історія про вбивства тисяч людей під час Другої світової війни. Також є слушним твердження про те, що фокусування лише на Волині і лише 1943 р. формує викривлену картину того, що відбувалося між поляками та українцями до, під час та після Другої світової війни. "Справді, на Волині, особливо влітку 1943-го, жертвами були здебільшого поляки, – дізнаємося ми про цю невідому сторінку Другої світової. – Але по-іншому було на Холмщині попереднього 1942-го і наступного 1944-го, по-іншому було в Галичині того ж 1944-го чи в Надсянні або Лемківщині протягом 1945—1947 рр. Ширший географічний і хронологічний контекст показує, що й українці, і поляки були водночас серед тих, кого вбивали, і тих, хто чинив убивства. Тому зробити поділ між катами та їхніми жертвами за національною ознакою не вдасться".
Христина Лукащук. Михайло Сорока. – Брустурів: Дискурсус, 2018
В оформленій авторкою книжки історії описані часи, коли для її юного героя та його Батьківщини настали важкі часи – "частина України входила у нову імперію назвою СРСР, а частина належала Польщі". Тож, щоб протистояти спольщенню Галичини, постала Українська військова організація (УВО), до якої входили зокрема Степан Шухевич, Євген Коновалець, Юрій Тютюнник, а також герой книжки. Паралельно описується історія його кохання до майбутньої дружини, також членкині ОУН, засудженої у справі замаху на польського міністра. Далі були радянські табори, де Катерина стала символом незламності, а Михайло – заснував у Владивостоці підпільну "ОУН-Північ", брав участь у повстанні каторжан 1954-го року, придушене танками, і загалом провів півжиття у тюрмах і концтаборах. Обоє зустрілися ще один-єдиний раз у Львові – у спільній могилі, як нагадує авторка, на Личаківському цвинтарі. Війна з окупантами у них була одна на двох, і це, крім кохання, так само єднало їхні життя – аж до самої смерті.
Іван Бондарев. Прикарпатці в АТО. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2017
Упорядник цієї збірки, присвяченій воякам з Прикарпаття, учасникам подій в зоні АТО, недаремно згадує слова митрополита Андрея Шептицького. "Не потоком шумних і галасливих фраз, – писав той, – а тихою невтомною працею любіть Україну". Достоту на контрасті з діяльністю в літературі Станіславського феномену – якою славний прикарпатський регіон – звучать ці слова, хоч діяльність його учасників належить до іншої, гуманітарної галузі, і тим не менш. Відтепер ці тексти, свого часу друковані в івано-франківському тижневику "Репортер" – розповіді вояків, інтерв’ю з ними, спогади про події в АТО – сформують новий формат літературних стосунків з сучасністю. І так само не дивно, що один із представників згаданого Станіславського феномену в анотації до збірки наголошує: "Окрім історії академічної, існує не менш серйозна історія-жива, усна. Та, яку неможливо заперечити, бо вона назавжди стає правдою для цілого покоління. Українсько-російська війна вже стала такою живою історією українців початку ХХІ сторіччя. Тою історією, яка зовсім поруч, надто близько. Яка стане пам'яттю, за якою ще кілька десятиліть будуть звіряти такі фундаментальні речі, як героїзм, зрада, самовідданість, підступність, здобутки і втрати. Історією, яка вказує перспективу, яка показує хто є хто".