/ Фото: Pixabay
У будь-якому трилері чи детективі важлива навіть не інтрига чи карколомний сюжет, а те, що все колись відбувалося насправді. Документальна внутрішня напруга, що зростає з кожною сторінкою, сплетіння відвертості й містифікації не залишать байдужими читачів.
Амброуз Бірс. Зібрання творів. – Т.1. – К.: Видавництво Жупанського, 2018
Нарешті цей автор – один із засновників жанру американської новели, найвидатніший після Едгара По письменник "страшного" жанру, якого наслідував Лавкрафт – перекладений українською. Ще позаминулого століття його військові історії лякали обивателів сюжетами і образами невідомого літературі кошмару, Навіть у сучасного читача, загартованого голлівудськими страшилками, вони можуть викликати страх, дискомфорт, здивування. А все через занурення в самісіньке серце пітьми, де немає місця іграм у мистецтво, і не дивно, що до першого тому творів цього таємничого автора увійшли класичні "Оповіді про солдатів і цивільних", а також збірка оповідань "Чи може таке трапитися?". Їх автор передбачив всі можливі формати американської військової прози ХХ століття, і не випадково кожне покоління письменників, що писали про війну, починаючи з сучасників Гемінгвея, щоразу відкривали для себе Амброуза Бірса. Страшного, загадкового, незбагненного.
Джейн Коррі. Дружина мого чоловіка. – К.: Нора-друк, 2019
Героїня цього психологічного трилера, вийшовши заміж за талановитого художника, починає нове життя... І, здається, ніщо не зможе затьмарити їх щасливий шлюб, але по сусідству з подружньою парою живе гарненька дівчинка-італійка, за якою наша героїня доглядає, поки її мати пропадає на роботі. Карлі всього дев'ять, але вона вже добре знає, що значить зберігати чужі секрети... По тому життя надовго розведе їх – мине дванадцять років, перш ніж Лілі і Карла знову зустрінуться і зрозуміють – їм обом є що приховувати, і варто розкритися хоча б одній з таємниць їх минулого, наслідки будуть непередбачувані Адже мала пустунка росла в неповноцінною сім'ї і змалечку зазіхала на все чуже. Здавалося, що ж спільного між дівчинкою і дорослою жінкою? Відповідь проста: чоловік другої. "Раптово Карла заполонила собою весь світ. Жіночі журнали. Мистецькі огляди в "Таймс". І коктейльні вечірки, запрошення на які ми почали отримувати. Звичайно, кожен хотів почути історію з перших вуст. Як наші шляхи перетнулися знову. Точніше, як вона перетнулася з нами".
Дельфін де Віґан. На реальних подіях. – Х.: Віват, 2018
За цим романом, перекладеним 20 мовами, режисер Роман Поланскі зняв фільм-трилер з Євою Ґрін та Еммануель Сеньє в головних ролях. Його авторка – французька письменниця, лауреатка численних літературних нагород, зокрема Ґонкурівської премії – створила справжній психологічний трилер, в якому розповідається про видавничий світ і кінематограф на прикладі загадкової історії, що сталася з головною героїнею. За сюжетом, після виходу роману в авторки починається депресія, що межує з творчим безсиллям. І це не дивно, якщо зважити на анонімні листи, у яких її звинувачують у тому, що своїм твором вона зашкодила сім’ї, до того ж нажилася на смерті матері. Невідь до чого б це призвело, якби не білявка на ім’я Л., з якою письменниця заприязнилася. Чи варто казати, що ставши спочатку подругою, потім компаньйонкою, загадкова Л. утворилася мало не на двійника героїні. Містифікацію, яка супроводжує основне дійство роману, можна порівняти з "бісовщиною" в "Місячному парку" Брета Істона Елліса та "Мізері" Стівена Кінґа. Причому до останнього читачеві невідомо, чи новоявлена подруга – це крок до нового життя чи рокова помилка.
Ієн Бенкс. Осина фабрика. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
За сюжетом цього роману – найскандальнішого дебюту в англійській прозі останніх десятиліть – відлюдкуватий герой живе з батьком в лісі на околі десь в Шотландії. Їм належить невеличка галявина і частина просіки. На горищі у хлопця склад рогів і колекція фігурок лосів, зроблених з його власного волосся. Також у нього є сарай, де він тримає череп Еріка – загадковий пристрій для зв'язку з божевільним братиком. Одного разу з лісу вдирається підпалений заживо лось, і тоді все й починається. "Я дістав з-за пояса рогатку, обрав півдюймовий сталевий снаряд, ретельно прицілився й запустив велику кульку від підшипника по дуговій траєкторії над телефонними стовпа¬ми та невеличким підвісним мостом. Із глухим, ледь чутним стуком вона влучила в табличку "Прохід заборонено! При¬ватна власність", і я усміхнувся. Це був хороший знак".
Андрій Войніцький. Новини. – Х.: Фабула, 2018
Гламурна складова цього трилеру, який починається з судового засідання у справі загибелі від передозування наркотиками дочки впливового депутати Ради – лише верхівка айсбергу в гостросюжетній, динамічній історії. Насправді це пригоди харківського журналіста, що тривають на самісінькому кримінальному дні слобідської столиці: криваві розборки, синтетичні наркотики, відморожені приятелі, (в одного з яких "і двометровий чорношкірий хлоп із Зімбабве, і вісімнадцятирічна першокурсниця із Конотопу тяглися, щоб придбати в погану, ні на що не годну траву"), .круті дороги коксу і глухі манівці сумнівних оборудок. Жорстка естетика часу місцевих "тітушок", сюжетна напруга і зворотній бік "молодіжної" субкультури, якими сповнений цей дебютний роман харківського автора – насправді один з найкращих зразків сьогоднішньої "чорнушної" літератури. В якій, тим не менш, герой шукає не лише пригод собі на голову, але й самого себе, справжнього. І все це в стилістиці бестселера "На голці" Ірвіна Велша і "Бійцівського клуба" Паланика. "Саша йде! Ми з ним задкуємо коридором. "Пітбулі" повільно йдуть слідом. Чому не атакують? Що це в нього? Ствол? Саша тримає пістолет! Цілить у них! — Шо, бариго, хочеш нас пукалкою злякати? — Пацани, не сціть, це пневмат! — Травмат,— виправляє закривавлений Саша.— Спитай різницю у другана".