Є речі, які відбуваються не залежно від того, вірять в них скептики, чи ні. Механізм цього процесу дуже простий: є принципи та засоби розвитку будь-якої країни після обрання неї певного шляху у розбудові.
Звісно, ці речі не відбуваються миттєво, вони не завжди проходять так, як того хотілося б громадянам країни. Проте ці речі невідворотні.
Ще років зо три тому, коли навколо українського авіагіганта "Антонов" крутилося безліч пліток та корупційних скандалів, я, якщо хочете, передрікав, що все це – тимчасово. І ніхто не буде займатися таким безглуздям, як знищувати одного із лідерів авіабудування. І що прийде час, коли "Антонов" буде виробляти літаки, авіабудування відновиться і зокрема завдяки внутрішньому ринку.
Мені розказували про закупівлю літаків за кордоном, що це вигідніше, розповідали про якісь напівзмовницькі сценарії знищення українського авіабудівництва. І що ми маємо? А маємо ми те, що сьогодні українське авіабудування переживає нове піднесення.
Але зупинитися хотілося б на окремому аспекті.
Як відомо, багато країн світу, які сьогодні є передовими, свого часу вивели окремі галузі на найвищий рівень завдяки тій-такі оборонній промисловості та замовленням силових структур.
Як приклад – візьмемо Францію. На початку Першої світової війни восени 1914 року, коли авіація у світі ще тільки зароджувалася, Франція вимушена була створити ескадрильї із так званих "цивільних" літаків та перефарбувати їх у військову емблематику. На той момент кількість літаків, не військових, а взагалі, у Франції була втричі менша, ніж в Німеччині. Проте вже за півтора роки Франція, домігшись потужного інвестування в авіабудівництво та розробку нових моделей літаків, стала лідером, отримавши три нових типи військових літаків, а повітряна війна в небі стала окремим видом бойових дій. І перший кулемет на літаку із гвинтовим синхронізатором було також винайдено французом Роланом Гароссом. Це вже потім німці захопили його літак та створили систему "Фокер" на основі розробки Гаросса.
Я все це, друзі, згадав для того, щоб підвести вас під одну річ, точніше – під один факт, що має дві важливі складові.
Перша складова – велике держзамовлення МВС на українські літаки. У рамках спільної із Укроборонпромом програми для завдань Державної служби із надзвичайних ситуацій та Нацгвардії планується закупівля 13 літаків серії АН-74, АН-32 (П) та новітні АН-178, які поки що не запущені у серійне виробництво.
Хочу підкреслити, що 13 – це справді велике замовлення. Нехай для когось це так звана "чортова дюжина" та нещасливе число, проте я переконаний, що для системи МВС – це абсолютно навпаки. По-перше, це повноцінне створення авіаційного підрозділу у системі МВС разом із тими гелікоптерами, які закуплені у Франції для підрозділів МВС. Навіть не підрозділу, – а єдиної Системи авіаційної безпеки населення. І якщо гелікоптери будуть у кожного підрозділу МВС, то літаки отримають ДСНС та Нацгвардія, як це вказувалося вище. Чому лише вони? Тому, що підрозділи ДСНС та Нацгвардії із підрозділів МВС, згідно до компетенції, в першу чергу залучаються до ліквідації наслідків стихійних лих чи надзвичайних ситуацій. І саме вони потребують "оновленої сучасної мобільності".
Є і друга складова. Якщо ви помітили, то серед замовлення літаків для МВС є новітні АН-178, які поки що не запущені у серійне виробництво. А ще Ан-132 (П), що були модернізовані зовсім недавно. Саме тому я проводив паралелі з Францією на початку допису, адже завдяки, зокрема, й замовленню для потреб силових структур стало можливе відродження українського авіапрому.
Я не кажу, що ось, мовляв, МВС врятувало "Антонов" від краху. Зовсім не. Адже до цього були контракти "Антонова" із закордонними інвесторами щодо модернізації існуючих моделей та створення нових. А ще була постанова Уряду, згідно якої вже найближчими роками українські авіаперевізники повинні будуть закуповувати літаки українського виробництва. Проте й структура МВС – теж рушійна сила. Повторюся – 13 літаків – це велике замовлення.
Принагідно вкотре згадаю й те, про що вже казав неодноразово: система авіабезпеки у структурі МВС створюється не поверхнево, а від самих основ – себто від навчання пілотів, диспетчерів, інженерів та створення аеродромів, баз дислокації та сервісного обслуговування. І для цього відроджено легендарний Кременчуцький льотний коледж, який зовсім нещодавно було введено в структуру МВС. Саме в коледжі ведеться та вестиметься підготовка персоналу.
А наостанок відповім ще на одне, персональне питання: чому все вищеописане мене так турбує. Все просто: я людина, котра переймається за майбутнє нашої країни, за безпеку наших громадян та хочу, аби Україна була не просто рівною серед рівних, а однією з найкращих країн у питанні авіаційного забезпечення у системі безпеки громадян. Адже я на власні очі бачив, як працюють авіаційні підрозділи багатьох країн під час надзвичайних ситуацій і з прикрістю споглядав за тим, що цього не вистачає Україні. Тобто не вистачало, але дуже скоро все зміниться.
І ота "чортова дюжина" літаків для МВС, я переконаний, стане щасливим числом, з якого почнеться відродження як українського авіапрому, так і закріпиться створення авіаслужби МВС.