/ Фото: Pixabay
У всіх книжках цього огляду нам пропонують несподіваний зріз сучасного суспільства, де всі герої – від столичного депутата до провінційної журналістки – виявляються втягнуті в низку злочинів. Утім, хто жертва, а хто злочинець – вирішує не слідство, а сама доля, шалені закрути якої й рухають сюжет цієї прози.
Олена Чернінька. Млин звуків. – Одеса: "Картуш", 2020
За сюжетом цього психологічного трилера, розкішний потяг на кшталт відомого на цілий світ "Східного експреса", тільки модернізований, стартує зі Львова в свою першу подорож до дванадцяти країн за маршрутом: Львів – Румунія – Угорщина – Австрія – Німеччина – Бельгія – Франція – Швейцарія – Італія – Словенія – Хорватія – Чорногорія – Сербія – Румунія – Львів. І не дивно, що подальші події нагадують "Десять негренят" Агати Крісті, оскільки всі герої роману, серед яких депутат Арсен, письменник Лука, співачка Лаура, рантьє Антін, колишня дружина олігарха Нінель, коханка будівельного інвестора Євгенія, новоспечений директор Микола, адвокатка Нана – наче зріз нашого суспільства. Усі вони вже на першій зупинці, влаштованій безжальним ляльководом, потрапляють до загадкового порожнього готелю "Млин звуків", з якого немає виходу, і де відбуваються жахливі речі. Хто влаштував цю виставу, схожу на криваве реаліті-шоу? Чому вчорашні незнайомці виявляються знайомі між собою? Кому потрібно, щоб вони опинилися, наче павуки в банці, в оточеній ультразвуком пастці? "Люди… немов колеса котяться з гір… тягнуть на собі тягар шкоди, колись заподіяної…" – лунає таємничий голос з екрану телевізора в холі готелю, і ситуація поволі прояснюється…
Игорь Шестков. Ужас на заброшенной фабрике. – К.: Каяла, 2020
У цій збірці "страшних оповідань" з-під пера берлінського прозаїка-емігранта чимало "радянських" текстів, в яких він переробляє життєвий досвід, отриманий на батьківщині. Утім, хоч дія у них відбувається в СРСР, але вони вже втратили свою справжню реалістичну основу, і, маскуючись під спогади, являють собою фантазії, звернені в минуле. В інших оповіданнях автор переробляє "західний" життєвий досвід, послідовно створюючи свій варіант "магічного реалізму", коли герой заходить на кухню, а виходить на палубу трансатлантичного лайнера. При цьому гротеск не вводить в оману, а наближає реальність нового часу з відчуттями нової людини. "Да и вообще, мне ли вам объяснять, что важнее всего в рассказе не сюжет, и не герой и не его либидо… а то, непознаваемое, что так трудно определить или подделать, – зауважує автор герой. – Вибрация смысла… и самой жизненной субстанции… Стиль… точнее — обаяние стиля… как в Декамероне или в романе Стерна. И метаморфозы, происходящие не только с персонажами и их миром, как у Бруно Шульца, но и с нами и с нашим миром в процессе чтения… Из-за этого мы не можем оторваться от книги… а вовсе не из-за "фантазий, ужасов и кошмаров"…"
Олександр Завара. Гелтер Скелтер. – Х.: Фабула, 2019
Класичну модель горору – юнацьку компанію, яка чи то на виїзді в лісу, а чи на дружній вечірці стикається з проявом метафізично-інфернального зла, – автор цього роману приміщує у незвичне, бо нібито мирне середовище студентського гуртожитку. Зі своїми, звичайно, законами, часом жорстокими, але не настільки щоб ставати сценарієм для фільму жахів. "Атмосфера в чотириста чотирнадцятій панувала майже така, як і того вечора, коли загинув Сергій Знайда. Лячна тиша в коридорі й сусідніх кімнатах навіювала неспокійні думки, і різниця між тодішнім і теперішнім полягала лише в наявності куп сміття, через що гуртожитська кімната скидалася на захаращену туристами печеру". Тобто щоб було ще страшніше, бо страх у цьому випадку панує не на екзотичній для міських мешканців території, де йому, власне, й місце (ліс, підземелля, руїни), а у знайомому, типовому, звичному середовищі. Тому то й не знаєш до кінця роману, чи це потойбічні сили розігралися, викликавши гоголівського Вія з Панночкою, а чи завівся маніяк серед своїх.
Віктор Янкевич. Тенета. – Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2019
Чи не вперше у цьому романі докладно і тверезо розказано про те, як саме відбуваються вбивства у мережі. З одного боку, такі вже жорстокі реалії жанру – сучасного детективу про світ нових технологій і комунікацій, який породжує все новіших монстрів, які навіть не снилися мужнім героям минулого. З другого боку, це застереження усім потенційним жертва інтернет-злочинів. Які, додамо, відбуваються без відриву від монітора, новинами про мережеві суїциди, про які вже знімають кіно, нікого не здивуєш, а злочинцем може бути навіть підліток. У даному випадку це "рідна душа", яка підбиває на самогубство. "- Мені тебе шкода, – не забарилася з відповіддю Алла. – Ще трохи, і вони зрозуміють, кого втратили. Вони все зрозуміють, але буде вже пізно. І знаєш, що? Так їм і треба! Нехай на собі відчують весь той біль, який відчуваємо ми. То що? Ти готова зробити це?" Отже, цього разу карколомний сюжет рухає жінка, у якої в результаті довіри мережевим "доброзичливцям" загинула подруга. Звичайно, не в поліцію слід при цьому звертатися, а до більш досвідченого фахівця – хакера чи айтішника. Крім того, головна героїня – сама телевізійна журналістка, тому самогубство подруги таїть щось більше, ніж просто рішення самотньої жінки. Хто ж "допомагає" втраченим душам накласти на себе руки?!
Ксенія Циганчук. По той бік пам’яті. – К.: Дім Химер, 2019
Як і годиться у справжньому готичному трилері, все що відбувається в тексті – це не просто казка чи вигадки народів світу, а відгомін реальних подій, які відбувалися у дохристиянські часи. Зокрема й моторошних обрядів ініціації, що їх проходила тодішня молодь у хатинах-домовинах посеред дрімучого лісу… Тож за сюжетом, маємо наші дні, коли дві дівчини та троє хлопців вирушають на відпочинок за місто. Проте їхні плани летять шкереберть, щойно друзі опиняються на роздоріжжі біля поламаної автівки й у пошуках допомоги прибиваються до старого занедбаного хутора. І давня казка оживає, змушуючи кожного згадати свій найпотаємніший страх. Що ж приховує колективне несвідоме наших предків упродовж тисячоліть, і які жахи насправді закодовані у знайомих нам з дитинства народних казках? Дізнатися можна, лише дочитавши до моторошного кінця.