Іноді справді важко визначити, хто саме виросте з тієї чи іншої дитини, але риси характеру – лідера чи лузера – здається, видні одразу. Принаймні у всіх книжках цього огляду автори намагаються описати біографію своїх героїв так, щоби налаштувати нашу оптику на "історичне" бачення.. Провидцями завдяки цьому читачі навряд чи стануть, але принаймні двічі в одне й те саме болото, можливо, не втраплять.
М. Шюкрю Ганіоглу. Ататюрк: Біографія мислителя. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018
Докладна розповідь про легендарного правителя, який казав, що революція не робиться в білих рукавичках, і за часів якого постала Турецька Республіка і з’явилася сучасна турецька нація, насправді присвячена походженню ідей, на яких ґрунтувалась його діяльність. "У цій новій утопічній державі, – уточнює автор, – саме націоналізм, санкціонований наукою, усе визначав, немов нова релігія". Тож зокрема ми дізнаємося про книжки, з яких Мустафа Кемаль засвоїв популярні на Заході теорії кінця ХІХ – початку ХХ ст. (націоналізм, расову антропологію, авторитаризм.), а також історичним особам, з якими Ататюрк ділився задумами або, навпаки, сперечався.
"Мустафа Кемаль також запровадив низку культурних змін, призначених, аби зробити вигляд Туреччини більш західним. – зауважує автор. – Його рішення прийняти пристосовану версію латинського алфавіту замість уживаного століттями арабо-перського письма демонструвало бажання видалити ще один символ минулого, що ніс релігійне навантаження".
Гіларі Мантелл. Вулфголл. – Х.: Фабула, 2017
Найдивовижніше в цьому епохальному романі те, як реалістично показано період у житті людини, що увійшла до історії як хитрий політик, мужній полководець, вірний підданий короля. Отже, мова про Томаса Кромвеля, видатного англійського діяча ХVІ століття, що витягнув країну з мороку громадянської війни, в якому вона опинилася, завжди вірно служачи своєму монархові, а також вигравши, як стратег, низку політичних та військових баталій. Але вражає при тому те, що причиною такої вірності ідеалам Батьківщини можуть бути не моральні чесноти (підкуп, лестощі – ось ті "дипломатичні" важелі, які використовує герой роману), а психологічна травма дитинства. Батько-деспот, який бив і знущався з дитини, несподівано виявився тією людиною, що сприяла її подальшому становленню, яке почалося із втечі з дому.
"Невже десь на світі є люди, що не б’ють своїх дітей? – замислюється юний Кромвель. – Йому вперше легшає на душі; він думає: є інші місця, кращі". Хоч насправді це чудовий історичний роман, і здивувань у ньому не менше, ніж синців на тілі майбутнього політичного генія замолоду.
Коллін Гувер. Покинь, якщо кохаєш… – Х.: Віват, 2018
Цей роман не з простих, і психологічна напруга не відпускає ані героїню, ані читача до самісінького фіналу. Читача – тому що це першокласна проза про дівчину, яка виховувалася в складній родині, і роман про це не називається феміністським. Що ж до його героїні, то сама Лілі, в якій також втілилися риси авторки, навіть позбувшись батьківської опіки і збудувавши власну родину, не в змозі позбутися страху, нерішучості, гіркої любові, які, здавалося, вже позаду. Утім, спогади про агресію батька, який бив мати і знущався з дочки, не залишають героїню. Так, роман має передмову: "Моєму батькові, який що було сили намагався не бути поганим. І моїй матері, яка робила все можливе, аби ми не бачили його поганим", але героїні ці заклинання не допомогли. І проблеми переслідують її вже у зрілому віці, коли минуле відлунює в її власному житті, коханий чоловік стає схожий на батька, а сама вона… "Я сама в цьому винна. – бідкається дівчина після чергової сцени. – Я дозволила цьому статися. Я як моя мама". Але рятує ситуацію те, що поруч вірний друг, який, утім, не має права навіть захисти, оскільки героїня сама не хоче, вірячи, що її чоловік зміниться. Так само, як до останнього вірила її мати. Хто винний у цій соціальній драмі? Це питання переслідує дівчину, і стає в романі головною філософською проблемою. "Люди марнують забагато часу на роздуми про те, чому жінки не йдуть із сім’ї в таких ситуаціях. Де всі ті люди, які розмірковують над тим, чому чоловіки жорстокі? Може, провину треба покладати на них?".
Сильвія Назар. Блискучий розум. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
Найдивніше у цій інтелектуальній біографії видатного науковця і Нобелівського лауреата, якого в екранізації книги зіграв Рассел Кроу, навіть не складний творчий шлях героя роману. І не титанічна робота, пророблена її автором, яка опрацювала сотні архівних документів, листів, інтерв’ю. Дивує те, як психічно неврівноважена людина, геній математики і відомий вчений, який, тим не менш, переказував гроші на боротьбу з прибульцями, розмовляв з білками і вкладав у листи корінці від проїзних квитків, знаходив в собі сили любити родину – дружину, мати. І як іноді всім було важко з людиною, яка була генієм, але в цих краях це називають радше шизофренією.
"Спочатку ми думали, що тридцять днів у Лікарні Мак-Ліна вправлять йому мізки, – сподіваються в романі. – Тоді ми дізналися, що нема короткострокової відповіді. Ми були стурбовані тим, що Джонова хвороба забере значну частину материного капіталу, з якого – нам здавалося – годі оплатити приватну лікарню".
Франсуаза Дольто. Боротьба за дитину. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Ця книга вкотре нагадує, що підліток – складна система, яку обов'язково треба зрозуміти, Авторка дослідження – одна з небагатьох, хто на професійному рівні висвітлює тему підліткового періоду. Що значить на професійному? Кожен з нас має вдома інструкцію з користування пилососом, пральною машинкою, а також знає, як поливати квіти чи вигулювати песика. Тож цю книжку цілком можна вважати за інструкцію з поводженню з підлітками в родині. Авторка, будучи фахівцем в галузі дитячої та підліткової психології, підіймає такі важливі, але "незручні" теми, як сексуальність, самотність, проблеми в школі, вживання наркотиків, самогубство, стосунки з батьками, втечі з дому на ін. Методика, про яку нам розповідають, різниться від загальноприйнятої, при цьому авторка вкотре нагадує, що підлітковий вік – це період перебудови організму, у тому числі, психіки. Адже здебільшого прийнято досліджувати проблему соціалізації підлітків, пошук ними сенсу життя, бунт проти батьків, форми самовизначення. Утім, авторка доводить, що все це вторинне порівняно з чуттєвістю, яка пробуджується в цей час у підлітка, і яка іноді його лякає, штовхаючи на вчинки, які годі пояснити. При цьому, звісно, не забуті також соціальні передумови підліткових проблем, а також висловлюється надія на те, що всі ми таки зможемо зрозуміти позицію підлітка і стати на його бік.