107-ме місце в світі за критерієм "Оподаткування" в рейтингу Doing business, 163-е місце в світі за критерієм "Податкове навантаження, % ВВП", 170-е місце в світі за рівнем державних витрат у ВВП.
Україна нецікава світу з позиції оподаткування. Задамо питання вустами потенційного інвестора.
У вас відносно дешева і досить кваліфікована робоча сила? Але з такими податками не така вже й дешева. У вас європейський рівень ключових податків? Але хіба це підстава інвестувати в вашу країну, а не до ваших сусідів, що вже входять в ЄС. Ви кажете, що маєте прогодувати армію, поліцію, пенсіонерів, вчених, лікарів, вчителів, науковців, поштарів, автодорожників, чорнобильців, ветеранів, афганців, чиновників, телебачення, радіо, оркестри? Будь ласка, але нас, інвесторів, все це не цікавить. Ми на маємо наміру платити за все це, бо назад не отримаємо нічого, крім непрозорості, корупції та правил гри без правил. Ми думаємо, що багато хто з цих людей, які звикли до утримання з бюджету, могли б заробляти самостійно.
Давайте просто поглянемо на ті цифри, які фіксує рейтинг Doing business щодо системи оподаткування в Україні:
Бачимо, що розвинуті країни Організації економічного співробітництва і розвитку мають гарний рівень організації податкової системи (кількість часу на сплату податків) і можуть дозволити собі дещо вище податкове навантаження, адже платники податків знають, що отримають взамін першокласні сервіси та майже бездоганну правове середовище. Натомість інші країни нашого регіону мають привабливіші показники податкового навантаження – загальна податкова ставка в Україні значно вища.
І ось зараз ніби настав момент істини – є шанс провести дійсно радикальну реформу і вирватися з стану аутсайдерів хоча б у цьому компоненті. Це не гарантія процвітання, але хоча б шанс на нього. Проте ми знов маємо брак політичної волі – є ті, хто вважає за необхідне робити реформи маленькими кроками, по кілька відсотків на рік, уникаючи дійсно шокових перетворень. "Не можна скоріше, лише поступово" – кажуть вони. – "Ніхто не стрибав в рейтингах швидко, не зможемо і ми".
Але історії видатних реформаторів і кардинальних трансформацій країн вказують на те, що реформи не робляться "по 5% на рік", вони або є і ламають вщент систему, яка склалася, або немає. Жоден компроміс тут не пройде. Тому заяву про те, нібито у суперечці двох варіантів податкової реформи арбітром стане президент Порошенко, який внесе компромісний варіант, не варто сприймати серйозно, – немає компромісу між трансформацією системи та її "тюнінгом".
І якщо серед першої півсотні країн, які найбільше приваблюють бізнес з точки зору сплати податків, є три прибалтійські країни, Азербайджан, Казахстан, Грузія і навіть Росія, то зрозуміло, що всі відмовки є лише неспроможністю нарешті виявити політичну волю, дати підприємницькій активності в Україні нове дихання.