Що змусило одну з найстаріших нафтових компаній Royal Dutch Shell купити велику мережу електрозарядок, а її CEO — заявити про готовність пересісти на електромобіль? Я вже не кажу про енергетичних гігантів Enel, Vattenfall, E.ON, які інвестували в розвиток інфраструктури для електромобілів мільйони євро. А що підштовхнуло апологетів брутальності й традиційності — компанію Harley-Davidson— зламати всі шаблони і заявити про початок виробництва у 2019 р. електробайка? Уявіть собі: безшумного, електричного "Харлея"! Відповідь зрозуміла. Відбувається тектонічний, багато в чому історичний зсув. І вже протягом найближчого десятиліття він кардинально змінить ситуацію — не лише на дорогах. Розвиток електротранспорту — одна з ознак і водночас рушіїв трансформацій у світовій енергетиці. Тій, що цілодобово живить сотні мільйонів підприємств, осель, транспортних засобів. Фактично це стосується всього і кожного.
У чому вони полягають, ці зміни?
Декарбонізація. Скорочення викидів CO2 — глобальний тренд сучасності. На електричний транспорт як альтернативу "нафтовому" у цьому контексті покладаються великі надії. Так, останнє дослідження Eurelectric визначає, що для скорочення викидів у ЄС на 95% до 2050 р. необхідно збільшити частку електротранспорту до 63%.
Цифровізація. У Західній Європі енергетика — це вже не лише фізична робота людей і механізмів. Вона все більше стає цифровою, слугує одним з детонаторів розвитку технологій. Електромобіль — це один з прикладів перетворення суто механічного засобу пересування на, по суті, великий гаджет — сучасний і зручний у користуванні.
Децентралізація. Енергетика стає розподіленою. Тобто споживачі починають отримувати енергію не лише від великих електростанцій, а й від невеличких підприємств або посередників. Наприклад, від сонячної панелі, встановленої на даху сусіда, який продав надлишок електроенергії у мережу. Електромобіль також стає частиною цієї нової, децентралізованої системи енергозабезпечення. Створення "розумних мереж" дозволяє йому не лише споживати електроенергію. Маючи акумулятор, він може через систему vehicle-to-grid продавати зайву накопичену електроенергію назад у енергосистему, коли є дефіцит і вартість кіловат-годин максимальна. Таким чином, власник електромобіля навіть може заробляти.
Чи актуальні і потрібні ці зміни Україні? Так, і, напевно, навіть більше, ніж розвиненим країнам Європи. Адже у нас є ще й такі невідкладні завдання:
Енергобезпека. До 80% нафтопродуктів протягом останніх років імпортувалися. Переважна більшість з них або привезені безпосередньо з РФ, або вироблені з російської нафти. Тоді як електроенергія генерується на українських підприємствах, і в нас є високий потенціал для розвитку сонячної і вітрової генерації.
Модернізація. 80% українських мереж зношені. Електромобілі, розвиток розподіленої генерації, інші технології, у поєднанні зі створенням вільного ринку електроенергії можуть стати одними зі стимулів для розвитку та оновлення енергетичної інфраструктури. А це означає безперервність і надійність енергозабезпечення.
Україна має рухатися шляхом, який вже визнано світом. І ми, як енергетична компанія, бачимо в цьому свою роль і відповідальність.
Перший досвід в електротранспорті ми набули шість років тому, коли придбали електромобілі. Торік ми прийняли рішення про поступову заміну всього автотранспорту на машини без двигунів внутрішнього згоряння. Зараз наш офіс поступово пересаджується на жваві Hyundai Ioniq і відчуває переваги.
Запуск "з нуля" мережі швидкісних зарядних станцій STRUM — це наш внесок у розвиток глобальних трендів в Україні. Ми хочемо зробити інфраструктуру для електромобілів такою зручною, щоб перехід на електротранспорт як мільйонів людей, так і компаній став масовим.
Україна другий рік поспіль у рейтингу розвитку електромобільності на топ-позиціях. Наша мета — зберегти цю тенденцію. Бути серед світових лідерів за впровадженням технологій. Змінюватися і змінювати Україну.