/ Фото: Reuters
Нещодавно низка західних ЗМІ написала про російську дезінформацію стосовно коронавірусу. Італійська La Stampa не в дуже сприятливому для РФ тоні згадувала російську допомогу, що викликало бурхливу реакцію Ігора Конашенкова, представника Міністерства оборони РФ. Американський think-tank IGTDS присвятив статтю російським психологічним операціям та дезінформації в Італії, а Європейська служба зовнішніх справ (ЄСЗС) навіть підготувала звіт про російську дезінформацію в контексті коронавірусу, що спричинило реакцію Дмітрія Пєскова.
Ще за часів Радянського союзу Служба "А" КДБ у співпраці з Міжнародним відділом ЦК КПРС проводила "активні заходи" (рос. активные мероприятия), метою яких був вплив на політику, громадську думку та процеси в цільовій країні. Варто хоча б згадати операцію "Тукан", що була спільно проведена у 1970-х роках радянським КДБ та кубинською розвідкою G2 та мала на меті дескридитацію режиму Піночета в Чилі. "Дезінформація", "пропаганда", "рефлексивний контроль" та ряд інших слів та словосполучень не були чимось абстрактним, але з розпадом СРСР швидко забулись.
В Росії вже на початку 90-х велися теоретичні роботи щодо інформаційної війни, які з часом еволюціонували та знайшли своє відображення у низці стратегічних документів РФ, починаючи від Доктрини інформаційної безпеки, прийнятої у 2000 році (поточна редакція 2016-го року), Воєнної доктрини, Стратегії національної безпеки тощо. І є всі підстави очікувати, що цього року питання інформаційної війни знайдуть ще ширше відображення в новій редакції Стратегії національної безпеки Росії.
Після анексії Росією Криму, в Україні все частіше можна почути словосполучення "інформаційна війна" (ІВ). Ряд політиків та державних діячів, включно з президентом Зеленським часто згадують цей термін. Але, з огляду на певні дії вищих українських чиновників та президента, деколи складається враження, що згадують це спловосполучення лише тому, що воно в тренді.
Коронавірус "винайшли в американській лабораторії"
У випадку з коронавірусом Росія також не втратила можливості використати ситуацію на свою користь. РФ активно долучилася до надання допомоги державам, що потерпають від епідемії коронавірусу. Але така допомога потужно супроводжується інформаційними операціями Москви.
Для прикладу, в Італії російська допомога в прямому сенсі цього слова "пройшлася" країною в колоні російської військової техніки з триколорами. Паралельно з’явилися меседжі, що буцімто ЄС залишив Італію наодинці з проблемо, тоді як Росія та Китай прийшли на допомогу. Більше того, на Twitter з 17 по 27 березня хештег #ITALEXIT (по аналогії з Brexit) згадувався більш ніж у 36 тис. твітів. Росія має на меті послаблення ЄС, і інформаційна війна Москви в цьому напрямку направлена саме на це.
Але в українському контексті видається більш цікавим інший російський наратив. Низка російських медіа натякають на штучне створення коронавірусу та покладають за це відповідальність на США. Російський тижневик "Звезда" ще в кінці січня опублікував дезінформаційну статтю під назвою "Коронавірус: біологічна війна США проти Росії і Китаю", підводячи читача до думки про створення цього вірусу американськими вченими. У свою чергу "Московский Комсомолец" надрукував статтю під назвою "Експерт побачив ознаки американського біотероризму в поширенні коронавирусу", яка побудована у вигляді інтерв’ю з російським експертом, де питання керують дискусію у тому ж таки напрямку – відповідальність США за виготовлення вірусу.
Сєргєй Глаз’єв, який на початку 2010-х років активно агітував Україну проти Угоди про асоціацію з ЄС та за вступ до російського Євразійського союзу, назвав коронавірус американською біологічною зброєю. Він це зробив у свому виступі на каналі "Царьград", сайт якого, за даними SimilarWeb, у лютому 2020 року відвідало 12,84 млн. осіб, 10,13% з яких з України. Якщо перевести відсотки в цифри, то отримаємо 1,3 млн. візитів з України лише за лютий місяць. І таких прикладів безліч.
Російська дезінформація стосовно "штучного" походження коронавірусу та презентації його, як "біологічної зброї" США або Заходу дуже нагадує радянську дезінформацію щодо СНІДу.
На початку 1980-х радянський КДБ разом зі своїми німецькими колегами зі Штазі розпочав дезінформаційну кампанію, відому як операція "Інфекція" (іноді також відома як операція "Денвер"), створивши та поширивши чутку про нібито задіяність Міністерства оборони США у створенні вірусу СНІДу. Ця дезінформація пережила СРСР та перетворилася на справжню теорію змови, в яку і досі вірить певна частина громадян України.
Ця дезінформація має на меті підрив довіри до США та Заходу серед його союзників, а в самому російському інформаційному просторі (куди входить і Україна), – підтримання антизахідних та антиамериканських настроїв населення.
Україна та російський інформаційний простір
Перебування України у російському інформаційному просторі значно полегшує завдання РФ. Мільйони громадян України незалежно від походження й досі сидить ВКонтакте, користується російськими (дез)інформаційними джерелами і споживає російський культурний продукт. До речі, російська мова виступає тут провідником російських наративів в громадську думку. Для прикладу, користуючись російською мовою в пошуковику, ви потрапляєте на російські джерела, споживаєте їх, а вони в свою чергу формують вашу думку щодо тих чи інших питань.
Російська агресія та анексія Криму стала можливою завдяки ряду різних факторів, які готувалися та тестувалися не один рік. Але перебування України та її громадян в де-факто російській інформаційній сфері було чи не основною причиною. Згадаємо, як українські військові не могли дозволити собі "стріляти у братів" під час російської військової операції в Криму. Або коли громадяни України на Донбасі кидалися на українські воєнні колони, а згодом частина з них взяла в руки зброю проти України. Все це є чудовою ілюстрацією інформаційної обробки громадян України, які росли на російських фільмах та передачах, що підсвідомо закладали українцям в голову образ росіян, як "близьких людей".
Звичайно, після 2014 року мало хто розглядає Росію як дружню країну, але російський інформаційний вплив, на відміну від 1990-х та 2000-х, коли домінував телепродукт, зараз найбільше проявляє себе в інтернеті (соцмережі, телеграм-канали, пошуковики тощо), продовжуючи формувати думки громадян України з різного роду питань, як-от наразі по коронавірусу.