Чесно кажучи, не віриться: Інтернет є старший від української незалежності. Йому — 30 років. У 1989 році, працюючи в CERN над внутрішньою системою обміну документів ENQUIRE, Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проект, нині відомий як Всесвітня павутина. Аналогічна пропозиція незалежно від Тіма Бернерса-Лі була висунута у тому ж році іншим працівником CERN Робертом Кайо. У 1990 році це привело до спільної пропозиції цієї технології. Проект було затверджено і реалізовано.
Це – "офіційно". "Неофіційно", для пострадянської людини, яка 1987 року відвідуючи перші ЕОМ-конференції, організовані американцями, мріяла про те, щоб хоча б сам комп`ютер коли-небудь виявився меншим від колонної зали Дому Рад у Москві, Інтернет — фантастика, яка не мала права на реальне втілення.
Утілення, проте, відбулося. Успішне, реактивно швидке — наразі таке, що ми нині не уявляємо собі життя без Всесвітньої глобальної мережі. Навіть якщо вона не становить життєвого сенсу, погодься, сучаснику, Інтернет у березні 2019 року — це десь так відсотків на 75 твої руки, ноги, голова, робота і все решта, пов`язане з нормальним функціонуванням людини. Певною мірою Світова Павутина — це також і твоє здоровля, тому що якщо нині він у тебе якогось греця відімкнений, це вже лихо. Або маленька привтна катастрофа, коли ти тупо позбавлений новин, телебачення, синоптиків та порад про приготування ранкового сніданку так медичних проогнозів, змушений, нудячись, шукати телевізійного пульту: але там уже не ти ведеш, тебе ведуть.
Інтернет, як і чимало найкращого в цьому найвоєнізованішому з найвоєнізованіших світів починався, практично, як задум програми оборонного штибу. Ще 1962 року Джозеф Ліклайдер, керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США оприлюднив ідею Всесвітньої комп'ютерної мережі. У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, що мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Розробка була доручена Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень). Усі роботи фінансувались за рахунок Міністерства оборони. Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп'ютер "Honeywell 516" мав 12 кілобайт оперативної пам'яті. 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти мережею, у 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великої Британії та Норвегії — вона стала міжнародною; використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж з'явилися перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. 1983 року за ARPANET закріпився термін "Інтернет". У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат). А от 12 березня 1989 року в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.
У 1995 році сформовано Консорціум всесвітньої павутини (WWW Consorcium). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття "Інтернет". У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день інтернету, який щорічно святкується 4 квітня. У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, однак 100 млн чоловік із них — американці. Якщо 1993 року в інтернет існувало 26 тис., то натепер їх понад 5 мільйонів. 31 січня 2018 року на планеті Земля нараховували вже 4 млрд користувачів всесвітньої мережі (рубіж у 50 % населення Землі Інтернет-послуга перетнула два роки тому, у січні 2017).
Але головне — зі звичайного поштовика Інтернет перетворився на надійного помічника людини. На це Різдво глобальній мережі судилося навіть виступити в ролі такого собі Шерлока Голмса. Ця подія відбулася не багато не мало — з екс-міністром оборони Литовської Республіки Расою Юкнявічене. Напередодні свят нардепу литовського сейма зателефонувала родичка, повідомивши що паспорт дідуся пані Юкнявічене виставлено в Інтернеті на аукціон. Дідусь Юозас Тамошюнас, шкільний вчитель, був висланий радянськими окупантами до Сибіру у 1940-і як "антирадянський елемент", і 1942-го помер у таборах. Паспорт було виставлено на аукціон у мережі Фейсбук за номінальною ціною в 1 євро. Онучка урочисто отримала поштою важливий родинний документ на початку 2019 року, заплативши на інтернет-аукціоні 31 євро.