/ Фото: Pixabay
Автори цих книжок розглядають занепад з різних ракурсів і на різних історичних прикладах. Катастрофи і аварії у них символізують крах імперських структур, а розвал системи навіть за нашого часу сигналізує про позитивні перспективи цього процесу. Як запобігти краху з мінімальним риском – можна дізнатися з цих трагічних і повчальних історій.
Сергій Плохій. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи. – Х.: Фоліо, 2019
Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.
Мойзес Наїм. Занепад влади. – К.: BookChef, 2018
Питання, які ставляться у цій книжці насправді непрості. Що зумовило перемогу Майдану? Чому вражаючих результатів досягла Арабська весна? Автор цієї книги переконливо, на багатьох прикладах і з застосуванням політичних теорій доводить, що не лише сила народного гніву, а й помітне ослаблення влади в усіх її проявах стали головними чинниками успіху. Радикальні зміни в усіх сферах суспільного життя поступово ведуть до занепаду влади — політичної, військової, економічної, релігійної, ба навіть влади мас-медіа. Впливові раніше високі керівні особи вже не можуть реалізовувати свої забаганки так само вільно, як це було в минулому. Нині стало простіше здобути владу, однак значно важче її здійснювати і набагато легше втратити. Міркуючи про три світові революції — збільшення, мобільності й ментальності, автор не лише показує позитивні перспективи процесу занепаду влади, але й застерігає від його серйозних небезпек, передусім через можливість скочування в анархію, безлад, втрату порядку і контролю за негативними проявами суспільної поведінки.
Мішель Маффесолі. Час племен. Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві. – К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2018
Ця книга описує соціальні трансформації, притаманні постмодернізму. Сучасне соціальне життя складається з безлічі переживань, уявлень, повсякденних емоцій, якими занадто часто нехтують. Хоча такі трансформації здебільшого пояснюють звуженням індивідуалізму, автор "Часу племен", навпаки, зосереджується на племінній атмосфері, яка помітно зростає у суспільстві на нових засадах. Логіка ідентичності (сексуальна, політична, професійна) викристалізовується у процесі ототожнення індивіда з групою, почуттями, режимом. Саме в цьому сенсі автор розуміє появу в постмодерному суспільстві соціальних мереж, невеликих груп, віртуальних спільнот (музичних, спортивних, туристичних тощо). Можна додати, що парадоксальним чином такі "архаїчні" цінності, як локалізм, релігійність і сучасний технологічний розвиток (телетекст, кабельне телебачення), є складовими цього "неотрайбалізму", віднайденого в сучасному мегаполісі.
Ден Сіммонс. Терор. – К.: Видавництво Жупанського, 2019
Людина у цьому романі відомого американського фантаста протистоїть сліпій, могутній та жорстокій природі. За приблизними аналогіями твір нагадує "Мобі Дік" Германа Мелвілла або оповідання Джека Лондона про північ. У процесі роботи над "Терором" Ден Сіммонс довго та ретельно опрацьовував архіви, у результаті чого під час читання роману виникає відчуття присутності серед героїв реальної експедиції двох кораблів Королівського флоту Великобританії – "Еребуса" і "Терору", які 1845 року покинули рідний порт у пошуках Північно-Західного проходу через Північний Льодовитий океан. Кораблі так і не повернулися, і автор разом з детальним описом експедиції подає своє бачення причин її фіаско. Тож на тлі розкішних пейзажів півночі відбувається боротьба героїв з чимось невідомим, чого не можуть спинити ані рушниці, ані найлютіші бурі північної зими.
Олег Векленко. Чорнобиль: етюди з натури. – Х.: Фабула, 2019
Трагедію, яка сколихнула весь світ, в Радянському Союзі називали "боротьбою з буремною стихією атома, що вийшов з-під контролю". Саме на вістрі цієї боротьби опинився волею долі автор цієї книжки спогадів, художник, професор Харківської державної академії дизайну і мистецтв, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській. В основу лягли особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні-червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками та фотографіями. Короткі оповідання не претендують на всеосяжну картину Чорнобильської трагедії. Це лише маленький фрагмент, її відображення у свідомості художника.