/ Фото: Pixabay
Одні автори цих книжок розповідають правду про події, які, по суті, змінили світ, а другі – як жити з цією правдою у тому самому світі, де править бал цар-піар. Як не заплутатися у міфах і фейках, що існують як усередині, так і поза межами сфери зв’язків із громадськістю – питання, погодьмося, важливе для кожного з нас.
Наталья Герасименко. Майдан. Дневник 2013-2014. – К.: Каяла, 2020
Давно відомо, що мемуари значно відрізняються від щоденника, в якому – непідробна правда перших вражень, а не відредаговані з часом спогади. Зокрема ця книжка – данина пам’яті всім загиблим на Майдані і Війні, яка триває. По суті, документальне свідчення про події, які вплинули на хід історії не тільки України, але й усього світу – важливий документ епохи, в якому нічого ані виправити, ані підправити. Авторка вела щоденник, в якому живі записи і малюнки день за днем відтворюють історію того трагічного періоду життя нашої країни. "Выспалась. Ночь прошла спокойно. Штурма не было. Наверное, решили взять измором. Все устали от Революции. Люди мёрзнут, у них работа, семьи. Власть начинает потихоньку брать в заложники активистов. Сегодня Янукович летит в Москву о чём-то договариваться. Там ему расскажут что нужно делать: всех пересажать, Майдан разогнать, а мы вам дешёвый газ. А народ это так, навоз для истории. Сегодня опять Вече". Отже, Майдан, Український Дім, Одеса, АТО – авторка знову нагадує нам про ці вікопомні події в історії України, які вже ані забути, ані корегувати.
Ґузель Яхіна. Діти мої. – К.: BookChef, 2019
Цей роман про 1920-30-ті роки ґрунтується на основі реальних подій в часі винищення поволзьких німців за часів правління Сталіна. Це розповідь на межі магічного реалізму й сюру, де буденність переплетено з казкою, а реальність із вигадкою. Головний герой – російський німець, учитель в колонії – мешкає на хуторі спершу з дружиною, а потім з самою лише дочкою і пише чарівні казки, які чудесним і трагічним чином втілюються в реальність. Громадянська війна, колективізація, продрозкладка, голод та інші жахи обходять його стороною, і всі ці події ми бачимо його очима. Утім, на його долю теж випадає чимало випробувань, нерозуміння ближніми, страх за дитину, гнітюча самотність. Подальший арешт і залишок життя в епілозі – теж не дуже вкладалися в оспівану офіціозом модель "вільного життя" у "великій сім’ї народів".
Ґарет Джонс. Ціна правди. – К.: Жнець, 2019
Ця книжка – якраз про розвінчання будь-яких міфів, фейків чи інсинуацій щодо Голодомору, який лише нещодавно був визнаний світом за геноцид українського народу. Тож ця історія – про Правду і ціну Правди про Голодомор. Також у ній чимало про честь і професію журналіста. Загалом до цієї книжки, виданої англійською та українською мовами увійшли вибрані статті британського журналіста валлійського походження Ґарета Джонса, який перший під своїм прізвищем розповів світові про геноцид українського народу під час Голодомору 1932–1933 років і злочини сталінського режиму. Цікавими для читачів будуть статті зокрема про тодішню політичну ситуацію у Європі, Америці та на Далекому Сході. Варто нагадати, що у всеукраїнському прокаті демонструвався історичний трилер "Ціна правди", заснований на історії Ґарета Джонса.
Флікс Кіссель. Мюнхгаузен. Правда про неправду. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019
За сюжетом цієї гротескної й мудрої оповіді про нові пригоди барона Мюнхгаузена у вигляді коміксу, дія відбувається у Лондоні 1939 року. Посеред ночі на дах Букінгемського палацу приземляється літній чоловік на власноруч збудованому літальному апараті. Він розгублений, але розмовляє німецькою і стверджує, що був на Місяці. Хто він? Божевільний? Шпигун? Чи те, що він розповідає, правда? Якщо так, то його знання зможуть стати ключовою перевагою для англійської армії у майбутній повітряній війні. На щастя, є той, хто зможе дізнатися істину: доктор Зіґмунд Фройд, який живе в лондонській еміграції. Річ у тому, що легендарний барон неправди – останній пацієнт великого психоаналітика.
Лі Річ. Міфи про PR. – Х.: Фабула, 2020
Сьогодні, коли "фейкові новини" стали звичним терміном, не дивно, що значно послабилася віра в PR. Своєю книжкою "Міфи про PR" Річ Лі відновлює цю віру в дуже важливий час. Автор склав воєдино безцінний аналіз галузі PR у XXI столітті, разом зі всіма його малопомітними аспектами, розповівши, як стати талановитим працівником індустрії зі стратегічним мисленням. "В усіх розділах цієї книжки я буду розвінчувати міфи, які існують як усередині, так і поза межами сфери зв’язків із громадськістю, – зауважує автор, – у той же час розглядаючи поширені хибні уявлення щодо результатів нашої роботи, найбільш очевидним та поширеним серед яких є те, що "поганого паблісіті не буває". Загалом метою написання цієї книжки було створення автором чогось більше схожого на інсайдерський посібник для індустрії PR. Чогось, що можна легко зрозуміти, і головне – щоб цим могли користуватися студенти, власники компаній та інші індивіди, які в майбутньому (чи навіть сьогодні) отримуватимуть користь від паблік рілейшнз,