Чого тільки не виробляють герої цих книжок! В історії літератури, в салоні авто на шаленій швидкості, в київській квартирі в компанії гріховних муз. Здається, це саме те чтиво, якого не вистачає влітку – на відпочинку або у відпустці…
Ірвін Ялом. Брехуни на кушетці. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Чи думав автор цієї книжки, займаючись на початку своєї кар’єри, що йому судилося працювати не в науковій лабораторії, займаючись розподілом ліків у психофармакології, а потрапити в самісіньке пекло своєї професії? Ось це, справді, життя на грані, тобто на межі реального – робота з пацієнтами, чиї історії іноді нагадують фантастичну подорож у найпотаємніші закутки людської психіки. Чого варта вже перша, про залицяння сімдесятирічного лікаря до своєї тридцятирічної пацієнтки, яка нагадує карколомні пригоди Памели Андерсон у часи її шлюбу з рок-зіркою Томмі Лі.
"Частенько могла щось таке утнути, але почала втрачати останні дещиці самоконтролю, – розповідає лікар. – Тільки уявіть: під’їжджала на шосе до якогось мікроавтобуса чи вантажівки, досить високого, щоб водій міг бачити її в машині, задирала спідницю й мастурбувала на швидкості вісімдесят миль за годину. Божевілля! А тоді трохи далі по шосе виходила і, якщо водій їхав за нею, зупинялася, залазила до кабіни й робила йому мінет". І якщо в тієї ж Памели Андерсон в ігрищах з коханим це було "невинною" сексуальною витівкою, то в цьому випадку мова про життя на межі. Адже пацієнтка різала собі руки, пила й кололася героїном, міняючи психотерапевтів, як рукавички, і більше двох днів не затримуючись в лікарнях через скандальний характер. І таких історій "на грані" у збірці психотерапевтичних оповідей, повірте, вистачає.
Інґеборґ Бахман / Пауль Целан. Пора сердця. – Чернівці: Книги 21, 2017
"Гріховне" кохання початкуючої поетки до старшого від неї на шість років "автора найважливішої німецької поетичної збірки останнього десятиліття", як писали тодішні газети про Пауля Целана, було можливе на тлі відпочинку європейської культури надреальності. Тобто коли відгомоніла ідея націонал-соціалізму, помножена на філософську "смерть Бога", і в літераторів з’явилася можливість перейти до локальних цінностей: маковий цвіт, яким Пауль засипав кімнату своєї коханої, її кокетування у листах на кшталт "я кохаю тебе і не хочу тебе кохати, це занадто багато, і занадто тяжко, проте насамперед я кохаю тебе". Пізніше усе це витворилося на постмодернізм, але поки що Целан просив кореспондентку писати коротко, мало не в стилі фронтових реляцій, натомість Бахман вже відчула смак "живого" життя, заграючи з конкретикою на кількох аркушах чергового листа з обов’язково вкладеними віршами. Може, саме через це Целан вкоротив собі віку, кинувшись в Сену? Натомість Бахман, ця "морська німфа з волоссям ангела, яка безперестанку курила і розмовляла майже пошепки, здригаючись від кожного телефонного дзвінка", вже у шістдесятих продовжувала гратися з реальністю, працюючи над циклом романів "Види смерті", в одному з яких написала про свого коханого. Самотній і цнотливий румун-емігрант Целан витворився тут на емігранта-мадяра Івана, про якого героїня роману значила, що "Іван повернув мені здатність сміятися", "Івана я не боюся, навіть тоді, коли він заламує мені руки за спину і не дає мені рухатись", і "через Івана, якому потрібна гра, я вивчила групу лайливих висловлювань", а також "пообіцяла Іванові вдягати лише такі сукні, які роблять мене красивою та щасливою", але принаймні з травматичним націонал-соціалізмом точно було покінчено.
Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів. – Брустурів: Дискурсус, 2017
Свого часу всі ми бачили фільм із сакральною назвою "Сім", в якому міський детектив, якого грав 32-річний Бред Піт, розслідував злочини, скоєні за сімома біблійськими гріхами. У новому романі молодої луганської авторки, що нині мешкає в Києві – наповнення відомого сюжету суто "українським" крамом з гріховної колекції сьогодення За сюжетом, герой цієї фантастичної історії потрапляє в квартиру на Саксаганського до семи гріхинь, прекрасних містичних панянок, які знайомлять його з рідним київським середовищем, от лишень з іншого, "гріховного" боку. " Наша робота – каже одна з них, – змушувати вас проходити випробування, падати дуже низько, робити дурниці. Але за це ми даємо вам справжню насолоду". Отже, Лінь, Лють, Жадоба, Ревність, Насолода, Хтивість і Ненаситність розкривають столичному молодику-ріелтеру очі на його рідне місто. Здається, ніхто не може протистояти спокусі, навіть він сам, що цілі дні проживає під наглядом усіх сімох власниць кварити і заодно цілого мегаполіса. Прикладом доброї роботи усіх гріхинь слугують кількість дорогих авто на вулицях (Жадоба), скажені розпродажі в крамницях (Заздрість), аварії та вбивства (Лють), розбиті серця і поруйновані шлюби (Хтивість, Ревність, Насолода). Утім, авторка роману – не голлівудський продюсер, який якщо залишає надію, то виключно на продовження притчового сюжету, у неї, як загалом у житті, існує панацея. Варто якомусь із героїв "лише згадати, що його дії і рішення спровоковані гріхом, він відразу ж знаходив у собі силу бути людиною".
Володимир Єшкілєв. Тибет. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2017
З одного боку, збірка цього культового автора, ідеолога Станіславського феномена і "сірого кардинала" сучасної літератури видана в рамках "миротворчої" серії "Схід/Захід". І нібито покликана об'єднувати цілі регіони – на основі того самого "п'ятого елемента". Утім, саме кохання, чи пак, його прозаїчний замінник у вигляді сексу, не дає спокою одразу кільком верствам наших читачів. Тож, з другого боку, не сакральна географія дорожньої прози "Тибету", а зовсім другий твір з цієї збірки розбурхав пристрасті довкола особи івано-франківського автора. І саме "тантрична повість" назвою "П'ять тіл богині", яка входить до цієї збірки, свого часу викликала бурю протестів в Київській міськраді. Адже секс вкупі з еротикою затьмарює у ній славу навіть "порнографа" Юрка Винничука. Повість друкувалася в столичній періодиці, а нині вперше надрукована повністю. П’ять різних жінок – п’ять розділів з описами щоразу "бурхливішого" кохання: з позами, сценами, ситуаціями. Ну, а решта – далеко не доважок для дратування депутатів, а дорожні щоденники, привезені автором з Тибету, сповнені екзотичних таїнств і філософських міркувань – саме з таких записів народжується його літературно-містична проза. Що ж до "Нумерології", "Князя Жаху" і "Масонського проекту "Україна", то це відомі есе івано-франківського екзегета, що надають збірці "ритуального" присмаку таємниці.
Люба Клименко. Пор’ядна львівська пані. – К.: Дуліби, 2018
У цьому романі, а також у скандалі довкола нього, вистачає сексу, еротики, а також небуденної інтриги. З його виходом преса ще довго гадала, хто ж ховається за псевдонімом авторки. В одній газеті навіть провели власне розслідування, а друга закликала голосувати за кандидатку на спокусливу посаду "літературної хуліганки". Вибирати пропонувалося між О. Забужко, І. Роздобудко, І. Карпою, М. Гримич, М. Медніковою та Л. Денисенко. Хоч в самій історії, описаній у романі, у мовному сенсі все нібито більш-менш пристойно, адже героїня зі Львова, працює в культурній установі, натомість її бажання… Словом, навіть мова виказує їх "непристойність". Серед еротичних евфемізмів, які вона використовує – "маленька безвольна ганчірочка", "стійкий олов’яний солдатик", "поліцейська палиця", "світоч", "факел", а також "печера" та "маленька беззахисна черепашка". Тож авторку, крім еротичного "тероризму", за який був сприйнятий роман, що витримав вже п’ять перевидань, можна запідозрити ще й в сатиричному висвітленні "порядної" львівської культури.