/ Фото: Pixabay
Є таке старе прислів’я: "Людина думає про небо тоді, коли спокійно крокує гарною дорогою". В буквальному сенсі це означає, що якщо дорога не завдає проблем з пересуванням, то можна спостерігати за небом. Так було колись, в часи, коли країни світу не мали повітряного сполучення та не потребували освоєння космосу для розвитку власних технологій, розвитку інфраструктури, тощо.
Сьогодні протиставлення "двох стихій", як на мене, дещо недолуге. І, відверто кажучи, мене дуже засмучує, коли "обивателі" нервово реагують на факти типу того, що "Космічна програма України" розвивається повільно і що нашій державі необхідно активніше "заглядати в небо". Люди чомусь зі злістю починають говорити, мовляв: "Та йдіть ви геть зі своїм космосом! Тут доріг немає в регіонах! Газифікації немає! Річки міліють!" – чи щось подібне.
І я завжди задаю таким людям одне й те ж питання: "А як можна дізнатися сьогодні найшвидше про те, на якій ділянці річка обміліла найбільше? А як дізнатися найшвидше, де руйнується дорога найшвидше та найпотрібніший ремонт?" Невже ви думаєте, що послати бригади "дорожників" чи якихось екологів у мандрівки – то найшвидше та найякісніше?
Дивина в тому, що люди дедалі частіше відповідають, мовляв, спецтехніка ж є, яка згори "дивиться" і "по інтернету" передать…
Ось воно що! Тобто про "інтернет" та "техніка згори" – ми знаємо, а ЩО САМЕ потрібно для того, щоб ця техніка працювала швидко та якісно – ні? Дивно. Адже не в казці живемо, не чарівними паличками та "блюдечками з яблучками" користуємось.
Це я, друзі, до того, що рівно два роки тому Кабінет міністрів України затвердив концепцію космічної програми на 2018-2022 роки.
Нова програма передбачала найголовніше, – розроблення і запуск декількох українських телекомунікаційних супутників. Так, саме тих супутників, які забезпечують різноманітний зв’язок та комунікації мереж, зокрема й мобільного інтернету та технологій бездротового супутникового інтернету.
Нюанси цього зв’язку залишу фахівцям. Наразі мова не про це. А про те, що у сьогоднішніх реаліях розвитку технологій не можна користуватися пріоритетами сторічної давнини, коли "спочатку дороги, а потім космос". Категорично ні. Сьогодні для розвідки, будівництва, інфраструктурного стратегічного планування, геодезії, екології і так далі – використовуються безпілотні системи, які завдяки супутниковому зв’язку створюють єдині фізико-екологічні та географічні "карти даних". І ми всі ними користуємося у тих таки мобільних додатках-маршрутизаторах. Невже ви думаєте, що, тицяючи на карту курсором і вдивляючись у вулиці незнайомого міста, ви змушуєте якусь людину бігати містом та знімати на камеру краєвиди, щоб передати зображення вам "через дроти" на монітор? Тому ще раз: сьогодні розвиток космічних технологій, – це, якщо не першочергове завдання, то принаймні паралельне із будівництвом доріг та інфраструктурних чи соціальних об’єктів.
То чому ж "Космічна програма" нашої держави наразі не поспішає, а запуск супутника, принаймні одного, знову відклали, і ось вже 2020 рік спливає, а чи відбудеться запуск – не відомо. Це питання сьогодні, підкреслю вкотре, – надважливе. Хотілося б, аби влада (яка б вона не була) не забувала про технологічний розвиток держави.
Наполеонівський вислів про те, що коли держава не хоче годувати свою армію, то буде годувати чужу, можна перефразувати і перекласти на розвиток ІТ в державі. Бо коли держава не хоче розвивати власні технології, то платитиме втричі дорожче за чужі. І сьогодні це невідворотно. Оскільки ризик залишити економіку та розвиток країни без технологій у сучасному світі означає економічний занепад на всіх ланках. Про соціальний занепад – годі й говорити.
Приклад – необхідність дистанційного навчання школярів під час пандемії. Чи варто казати, що далеко не всі українські школярі навіть у невеличких містах, не те що в селах, позбавлені такої можливості, як дистанційне онлайн-навчання за допомогою інтернету у групових чатах. Адже мобільний інтернет напряму залежить від наявності операторів мобільного зв’язку в регіоні та фінансової вигоди для операторів у підключенні там принаймні 3G. А супутниковий бездротовий інтернет не потребує цього і не залежить від того, захочуть мобільні оператори зароблять на вас гроші, чи ні.
Підсумовуючи сказане, зазначу: для реалізації "Космічної програми" маємо ще два роки. І за цей час нам необхідно не те, що надолужити, а випередити плани удвічі. Адже той таки Ілон Маск вже запустив супутники для інтернет-зв’язку. А Китай заявив про те, що це відбудеться ось-ось, зовсім скоро. Звісно, можна почекати супутників маска чи Китаю. Але краще було б запустити власні, реалізувавши не лише вкрай необхідні освітні чи інфраструктурні плани, а й таким чином убезпечивши державу від ймовірних ризиків. Адже сьогодні кібербезпека держави – чи не найголовніший аспект у захисті. Прогалини можуть коштувати занадто дорого.