Дуже прикро, коли українська авіація потрапляє в епіцентр міжнародного скандалу замість того, щоб прославляти Україну. Як ви думаєте, шановні друзі, яким був останній найгучніший скандал, пов’язаний з Україною, що охопив країни Європи, які межують з нашою державою?
Можна, звичайно, перелічити декілька тем, що завдяки українським ЗМІ подаються, як найбільш резонансні міжнародні події. Тут і закон про освіту, і перекриття пунктів пропуску на кордоні, і усюдисуща корупція (куди ж без неї?).
Проте, можливо, розчарую багатьох "експертів" та знавців міжнародної політичної арени й української євроінтеграції.
Як розповіли мені колеги, котрі часто бувають у країнах Європи, одним із найпотужніших скандалів, в якому замішана Україна, став випадок, коли через українсько-угорський кордон перелетів літак Ан-2, який перевіз в Угорщину 11 нелегальних мігрантів.
Цей скандал не було винесено в міжнародну політичну площину на рівні МЗС (принаймні таких повідомлень не знайшов), але на місцевих рівнях в Угорщині, Чехії, Румунії та навіть у Сербії – ця подія набула дуже великого розголосу.
І в першу чергу – через спосіб, завдяки якому нелегали потрапили на територію Європи – українським літаком.
Залишимо поза дужками питання нелегальної міграції, охорони кордонів та політичні перипетії. Адже, як я вже казав, найбільше, що вразило європейців, це те, що український літак незаконно і безперешкодно перелетів кордон.
Ще раз – не паперовий змій, не дрон, не повітряна кулька чи дельтаплан. А літак, нехай і легкомоторний, але повноцінний учасник авіаційного руху.
Влада Угорщини заарештувала літак разом із нелегалами, а от пілота досі не знайшли. Згодом з’ясувалося, що літак нібито мав місце приписки десь на Донбасі. І прилетів саме звідти.
Щоб резюмувати вищесказане, зазначу, що причиною скандалу в європейських країнах стали НЕ НЕЛЕГАЛИ (адже їх до Європи потрапляє щодня сотні), а саме питання безпеки та контролю над повітряним простором та безпеки авіаційного руху.
На превеликий жаль випадки, коли літаки використовуються в прикордонних регіонах України для протизаконної діяльності, трапляються дуже часто. Як правило, малу авіацію використовують контрабандисти, щоб переміщувати товари через кордон до Європи чи Білорусі, або навпаки.
І тут проблема не лише в контрабанді. Точніше причини далеко не лише в ній. Адже контрабанда існувала споконвіку, скільки існує мито на кордоні.
Сьогодні ми маємо в Україні великі авіапарки літаків, що ще чверть століття функціонували на регіональних аеродромах та аеропортах по всій країні. В кожній області був один аеродром в обласному центрі та ще принаймні три-чотири аеродроми були у райцентрах, до яких здійснювалися пасажирські авіаперевезення. Ключове слово тут – БУЛИ. Себто вони і зараз фізично де-інде існують, але у занедбаному стані.
У якому стані сьогодні знаходяться ці авіапарки, – то вже інше питання. Звичайно, що більшість літаків були розібрані чи продані. Більшість. Але далеко не всі. І ті факти, що зловмисники використовують літаки, що колись використовувались на регіональних аеродромах, а сьогодні є чиєюсь персональною власністю і застосовуються для протиправної діяльності – це просто кричущий факт.
Інший бік питання – це пілоти. Адже керувати літаком – це не те, що керувати велосипедом чи навіть автомобілем. Для того, щоб підняти літак у повітря, а тим більше посадити його – потрібна фахова підготовка, досвід та практика. Тобто коли зловмисники використовують літаки для протиправної діяльності, напевно що вони залучають і професійних пілотів. І ті погоджуються, отримуючи, напевно, доволі пристойну платню (стосовно платні – це мої припущення, достовірних фактів я не маю). А звідки ці пілоти взялися? Та з тих таки регіональних аеропортів, що припинили своє існування.
Підсумовуючи цю частину, зазначу: сьогодні в Україні існує величезна проблема. Держава має велику кількість професійних пілотів, котрі за відсутності роботи, змушені втрачати, чи вже втратили кваліфікацію, та заробляти на життя в інший спосіб. Виїжджаючи з України в пошуках кращого життя, а інколи – зголошуючись на злочинні дії. З іншого боку, ми маємо розгалужену мережу регіональних аеропортів, які просто необхідно відновлювати.
Але є великий позитивний момент. І це – постанова Кабміну про необхідність відновлення регіональних аеропортів. Ця постанова дає не просто шанс, а величезну надію на те, що внутрішня українська авіація відродиться. Ще один позитивний аспект – це запровадження програми про власний український лоукостер, який би здійснював авіаперевезення в межах України не лише між містами-мільйонниками, використовуючи літаки вітчизняного виробництва.
Тому особисто я вбачаю великий потенціал та напрямок для відродження української авіації. А про те, що для цього потрібно – поговоримо згодом.