9 березня в Українському Домі відбудеться Всеукраїнський відкритий урок у форматі дискусійного ток-шоу "Шевченко: поезія і революція", до участі у якому ми запросили громадських та політичних діячів, літературознавців і студентів. Захід присвячено 202-річчю від Дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю написання "Заповіту".
Особисто для мене творчість Тараса Григоровича Шевченка займає особливе місце не тільки з точки зору культурологічної, але і з політичної. У його творах я побачив все: і славне минуле, і сьогодення, яке зустрічаємо щодня, і майбутнє, і ліки від зневіри.
Шевченко багато писав про славне минуле — бо це те, на чому ми стоїмо, чим маємо пишатися. Це те без чого не буде майбутнього. Багато років це наше минуле намагалися спаплюжити, зробити смішним. Проте зараз, у 170-ту річницю створення великого "Заповіту" Шевченка, українське минуле стає модним. Молоде покоління пишається тим, що воно говорить українською, є нащадком славних козаків.
Є у нас багато розчарувань, особливо у політичних елітах. І Шевченко передбачав ці розчарування. Він передбачав і новітні національні катастрофи, коли брат для брата ставав ворогом, коли рабство вкорінювалося в свідомості. Безсмертні слова з Шевченкового послання "І мертвим, і живим, і ненародженим...":
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Вони актуальні сьогодні, як і багато років тому. Популізм, намагання зіграти на релігійних та соціальних конфліктах – це те зло, яке сьогодні роз’їдає Україну і яким користуються нечесні "ділки", щоб тримати в покорі народ. А шукати зараз треба єдності, як до того закликав Шевченко:
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Геніальний поет наголошував, що національна гідність і єдність потрібні для того, щоб вибороти омріяну Волю. Тому і прозвучало: "Розкуйтеся, братайтеся!" Це вже не прохання співати, танцювати чи говорити українською мовою. Це чітко висловлене бажання бути повноправним господарем у власному домі. "В своїй хаті – своя правда і сила, і воля". Далі йде заклик до боротьби, бо тільки у боротьбі за своє, перемагаєш. Інакше, як прийде чужинець, якому байдужа твоя земля:
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Так говорив Шевченко, немов натякав, що український народ ніколи не терпів сваволі й тиранії. Революція Гідності відбулася не так через прагнення українців до Європи і бажання якихось економічних та матеріальних вигод, з якими пов’язують "європейське майбутнє", як через аморальність влади, через спробу принизити й обдурити народ. Це була боротьба за моральну константу, за правду, чесну політику. За ці моральні цінності українці в усі часи були готові віддати життя. Недарма одним із символів Революції Гідності був образ Шевченка.
Зараз, коли багато з нас втрачає віру, бо бачить безлад і недієвість політиків, знаходимо пояснення знову ж таки у Шевченка. Це шлях помилок і навчання:
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Великий Кобзар говорить про те, що народ із добрими намірами завжди перемагає. Ми зараз робимо багато помилок на шляху до справжньої демократії. Але ми за кілька років проходимо той шлях, який інші європейські нації проходили століттями. Ми вчимося і стаємо кращими. Це ті головні думки Шевченка-ідеолога, які згадуєш кожного разу, коли приходить зневіри. І тоді віриш, що в Україні все буде добре!