Сьогодні у Києві знову творився жах на дорогах. Київ знову був не готовий до снігопаду. Стоячи у заторах, я читав звіти про техніку, яка працювала на повну потужність (щоправда, це на той час не стосувалося проспекту Перемоги). І згадував березень 2013-го. Ви пам‘ятаєте березень 2013-го? Впевнений – пам‘ятаєте. І те, як після справедливих нарікань влада справилася зі снігопадом – із затримкою, але справилася.
Подібні ситуації оголюють справжній стан справ у комунальній сфері столиці.
Коли сьогодні нарікають на стан доріг, завтра – на стан мостів, потім проявляється безпорадність перед стихією, а далі визнається, що 80% каналізації перебуває в аварійному стані – виникає чимала кількість запитань.
І головне із них: невже в таких умовах меру можна проявляти президентські амбіції?
Хоча... Завтра-післязавтра сніг розтане, люди подобрішають і скажуть: "А чом би й не Кличко?". Народна пам‘ять схильна витісняти негативні моменти.