Іноді не лише в казках із зазвичай щасливим кінцем буває так, що все замислене героями збувається: мрії, побажання, сподівання. Часом у найбуденніших історіях стаються найнеймовірніші речі, які навіть мріями складно назвати, оскільки ніхто навіть не думав, що вони зможуть здійснитися в таких несподіваних місцях. У космосі, при переході в іншу стать, під час викидання сміття після дружньої пиятики.
Кендзі Міядзава. Ресторан, де виконують побажання. – Л.: Кальварія, 2016
Казки з цієї збірки японського майстра розкривають казковий світ, створений "святим Кендзі", як називали його ще за життя – світ, сповнений глибокої мудрості й тихого щастя. У ньому живуть болотяними і лиси, за якими ті полюють, а вполювавши, дивуються із щасливої посмішки навіть мертвої жертви. Лісовий кіт сперечається з жолудями, дикий виноград закохується у веселку, пихаті жаби удають з себе мудрих вчителів, а ресторан, де виконують побажання виявляється лісовою марою. Утім, задоволення від читання цих казок аж ніяк не примарне – мабуть їх автор таки справді був бодхисатвою, святою людиною: гроші роздавав бідним, за долю власних творів не дбав, пишучи свої притчі лише для учнів. Не дивно, що за життя Міязака видав лише дві збірочки, які залишилися непоміченими, натомість після його смерті у 1933 році виявилось, що доробок майстра складає вісімнадцять томів, які увійшли до золотого фонду світового письменства.
Лорі Нельсон Шпільман. Список мрій. – К.: КМ-Букс, 2016
Щодо цього роману доречні будуть аналогії з "казковою" класикою і зокрема з "Котом у чоботях" Шарля Перро. Так само, як у цій старій добрій казці, після смерті матері героїня має успадкувати нібито чимале майно і статок, але насправді не косметична фірма, будинок і велика сума грошей на безтурботне життя з бойфрендом знижує її щасливу роль власниці до згаданого вище власника кота. Котом у мішку в даному випадку виявляється список мрій, що його дівчина склала ще в підлітковому віці. Інтригує, чи не так? Уявіть собі бажання, які ви загадали 20 років тому – чи всі вони здійснилися? Що ж до нашої героїні, то більшість з її цілей виявилися не реалізовані, і з усвідомлення цього починає крах всіх ілюзій і "злипанням" з поетикою Шарля Перро. Адже тільки реалізувавши свої колишні бажання, головна героїня зможе отримати спадщину! Ясна річ, що це не так просто. Крім того, навіть невинні підліткові мрії у зрілому віці реалізуються зовсім не так, як ми передбачали.
Кэти Хан. Задержи звезды. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2017
Ідеальний світ збудовано в цьому романі на руїнах колишньої цивілізації, але колишні – а насправді споконвічні – проблеми у ньому розв’язуються на нових рівнях, з новим градусом пристрасті та амплітудою "космічних" стосунків. І знову чоловіки рятують жінок, бо І від самого початку – це ті самі випробування, що й завжди в історії кохання, от лишень проходити їх доводиться у відкритому міжгалактичному просторі, віддаляючись від корабля і наближаючись до смерті. "- Ты всегда меня спасал, Макс, – говорит Кэрис. Настоящий рыцарь на белом коне. – Сумрачные звезды окружают их, пока они падают, словно марионетки, подвешенные за нити пространства. – Но это гораздо серьезнее моей жареной картошки. – По крайней мере, ты немного успокоилась, – отвечает он, – и расходуешь воздух разумнее. – Хорошо, – произносит она, – можешь прекратить опекать меня. Я вернулась. Я тут. Я дышу. – Она смотрит в темноту по сторонам, затем снова на голубой индикатор подачи воздуха: восемьдесят восемь минут. – Что, черт возьми, мы собираемся делать? – Не волнуйся, – говорит Макс. – У меня есть план". І будьте певні, що цей план у головного героя зазвичай спрацює. Додамо лише, що цей дебютний роман молодої англійської письменниці – найгучніший дебют на Франкфуртському ярмарку – одразу після виходу заплановано до перекладу 20 мовами.
Володимир Рафеєнко. Мала книжка прощань. – Х.: Фабула, 2017
Цілком можливо, що проза цього автора, будучи сповнена гіркої іронії, насправді оплачена власною біографією героїв-прототипів. Хоч як безвідповідально це звучить, але наявність таких речей видає ритм оповіді – розхристаний і одночасно скупий, він з великого жалю, а не зі злості. Тут майже немає описів, і синтаксична стійкість висловлена лаконічними "пішов – вийшов – присів". Такі тексти вживаються за один раз – в метро, на канапі, в клозеті – час від часу перегортаючи сторінки і зважаючи, скільки ще залишилося попереду. Але автор упевнений: "Все рано чи пізно закінчується. Пиво в пляшках, баби в гумках, м'ясо в торбах...". Здається, саме цій невтішній істині здебільшого й присвячена "Мала книжка прощань". Час від часу її герої борються з "життям у сні": тікають з дому, їдуть на зйомки до Фелліні, іноді просто вішаються. Хоча, здебільшого залишаються жити. Їх здивування з власної долі не позначено навіть якимось знаком запитання наприкінці крику: "Коли все закінчилося, Микола в халаті пішов виносити з квартири сміття. Надворі було вітряно, сутінки тріщали від розрядів близької грози. – Матінко рідна, – подумав він, – роздивляючись яскраві вікна, – коли ж я порозумнішаю". Запити такого кшталту, за якими ховаються одвічні "прокляті питання" російської літератури, надто пронизливі на тлі веселого маразму, який відбувається на сторінках цієї трагікомічної книжки.
Сімона де Бовуар. Друга стать. – К.: Основи, 2017
Ця книжка, присвячена найдавнішому конфлікту історії – між чоловіком і жінкою – стала класикою світової філософської думки й водночас - першою хвилею фемінізму після Другої світової війни. "Друга стать" вийшла у світ у 1949 році спочатку у Франції, а трохи пізніше практично у всіх країнах Заходу. Успіх книги був приголомшуючим. Тільки в США було розпродано мільйон екземплярів, і попит при цьому залишився незадоволеним. Що ж до соціальної ваги, то слід зауважити, що кілька поколінь жінок зросла на цій книжці, шануючи її нову Біблію. Вона принесла своєму авторові світову популярність, зробивши ім'я Сімони де Бовуар не менш знаменитим, ніж ім'я її чоловіка Жан-Поля Сартра, метра інтелектуальної Європи. Попри всі домисли, обоє були попутниками модного в ті часи комунізму, а не членами його партії. І зокрема "Друга стать" – це спроба розійтися з марксистським підходом до "жіночого питання". В центрі уваги авторки – не "жіночі маси" у боротьбі за спільну справу "пролетаріату", а окрема жіноча особистість в історії – з її фізіологією, анатомією і психологією.