Що за свято? Чи є таке? Чиє таке? Виявляється, звісно, є — сьогодні. Не тому, що синоптики пообіцяли невигідну дощову пору-погоду. Тому що воно — наше, завжди наше. Свято, що триває, власне, кожен день. Міжнародний день сну нині, спіть собі на здоровля!
Сон — не тільки визначний релакс: якби ми не просипали третину свого життя, хтозна, чи не тривало б воно менше людської десятини, чи й ще коротше.
Сон — це мрія, сон — це радість. Хмара, в яку людина заглиблюється з таким блаженством, як у нікуди більше. Сон — єдине місце-простір, де людська душа, натомлена запоминанням кожної з дрібниць життєвих подій, нарешті пірнає у маленьке власне небуття. Схованка, в якій успішно минають усі людські хвороби та проблеми. Кришталева чаша, в якій викупується за ніч, намагаючись від усього очиститись, перехняблена за день намотаними кілометрами думок і кроків душа. Якою б натомленою, вбивчо виснаженою (навіть тортурами) не падала людина в сон, він завжди її рятує. Сон — це щит, яким ми ефективно захищаємося, зрештою, від усього. Від соціуму, від тиску обставин, навіть від дрижання мрій та небезпечного скрипу мосту помислів — від самого себе.
Креативні люди, та й не тільки вони, люблять сон: уві сні часто народжуються неймовірні і неможливі до народження за бдіння ідеї, Образи, механізми. Сон, сковуючи людину нерухомістю, даючи відпочити тілові, розкриває сокровенні, сакральні таємниці всесвіту людській душі. Сон — пророкує, попереджує чи переповідає історію вашого особистого життя. Він — інструмент пророків, завдяки якому царі, вислухавши тлумачення сновидних алегорій, часом приймають знакові, дуже насущні рішення. Сон, якщо коротко й стисло, це машина часолюдини, без якої ми — ніщо.
У давньогрецькій міфології богом сну був Гіпнос (грец. Ύπνος — сон), син Нікс (Ночі) та Ереба (Мороку), брат бога смерті Танатоса, батько Морфея. Згідно з епосом, Гіпнос жив на острові Лемнос. Двічі за намовою Гери Гіпнос присипляв Зевса: коли Гера переслідувала Геракла і коли вона допомагала ахейцям виграти бій у Троянській війні. Зображували Гіпна юнаком з крилами орла або метелика, з палицею й рогом, з якого сипався мак. Сучасний "гіпноз" – лінгвістичний нащадок Гіпна.
Морфе́я (грец. Morpheus), ще одного представника ідеї сну на Олімпі, в античному мистецтві зображували у вигляді просто чоловіка з крилами. Вислів "бути в обіймах Морфея" означає "спати солодким сном".
Український Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення й сну. Поряд з ним знаходиться богиня смерті Мара, його дружина. У них є син — чорт. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя. Непрямим доказом існування антагоністичної пари Білобог-Чорнобог є існування у Каневі на Черкащині топонімів гір Божиця і Чортиця, розділених течією річечки Дунаєць. Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося.
Сон як "періодичний функціональний стан організму людини, що характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники" – 1000% є наш рятівник. Але "сон" – це також і метафора людської бездіяльності, інтелектуальної млявості, морально-соціальної неповноцінності. Погляньте на картину Гойї "Сон розуму породжує чудовиськ", і все стає зрозумілим.
"Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота...", – так співає мати, схилившись над дитячим ліжечком. Колискова — головний релаксично-літературний жанр для кожного, хто був немовлям. Літератори полюбляють сон зі зрозумілих причин. Поетам (за винятком Тараса Шевченка, який тим приховував свої власні наміри щодо влади) сон подобається уже самим пафосом. Адже якщо читач, нашпигований метафорами, раптом у поемі ще й зіштовхується зі сновидними візіями такого собі медитативного характеру — які ще вищі небеса людської божественої душі передати? Де бути ще ніжнішими, легкими і піднебесними, як не в оцій сновидності поезомантри? Прозаїку ж сон — воістину хліб насущний. Йому він подобається як метод приховати спад власної творчої потенції: коли вже, здається, нема про що писати, можна подати сон головного героя, і все одразу в тексті потрапить на свої власні місця. Крім того, переповівши сон, можна несподівано витлумачити, кардинально переінакшити або зв`язати сюжет (якщо він занепав) чи розв`язати колізію або навпаки приховати сюжет, пустивши його наступним детективним колом.
Ідея відзначати День сну — стародавня. Усесвітній день сну запроваджено у 2008 році (але тоді його відзначено 14 березня). У 2019 році Всесвітній день сну має слоган – "Здоровий сон – здорове старіння". Свято, яке потрібно не проспати, проводиться інколи у третю п’ятницю березня, точніше – в п’ятницю другого повного тижня березня.
За даними медиків, від тих чи інших порушень сну страждають вже понад 50% всього населення, за останнє сторіччя час нічного сну зменшився на 20%. Безсоння — хвороба, що заважає відпочити. На нього страждають від 11-35% дорослого населення у різних країнах світу. Серед основних його причин – миттєвий або перманентний стрес, неврози. Частіше від безсоння потерпають ті, кому за 50 та жінки. Група "ризику" – юристи, працівники сфери освіти, культури і мистецтва. За статистикою на безсоння чи інсомнію частіше страждають люди з низькими споживчими можливостями. Інсомнія викликає зниження концентрації уваги, дратівливість і зниження настрою, впливає на зниження імунітету в цілому. І всі ці болячки, коли не побороти сю хворобу, тільки зростатимуть, як гриби.
Тому: спіте собі на здоровля — на те воно і свято, аби сьодні нарешті начхати на все і виспатися: як не зранку, то хоч попід вечір…