Вже чотири роки Росія веде кровопролитну і виснажливу війну проти нашої держави, а в Україні все ще залишається недооціненою проблема російського чинника в інформаційному полі. Заборона російського телебачення чи соцмереж за великим рахунком не сприяли вирішенню проблеми. Фактично 40% молодих українців не готові назвати Росію відповідальною за розпалення збройного конфлікту на Сході України. І це на четвертому році анексії Криму і на третій річниці невиконаних Мінських домовленостей.
До третьої річниці так званих других Мінських домовленостей Центр "Нова Європа" підготував інфографіки – візуальні матеріали, які наочно ілюструють ціну, яку за чотири роки війни з Росією заплатила та продовжує платити Україна.
Головний задум наших інфографік – показати іноземцям, що ледве чи не в самому серці Європи досі триває війна: можливо, не така помітна світу, але все ж виснажлива, кровопролитна. Таким чином у Центрі сподіваються на подальшу підтримку українців у світі. Саме від цієї підтримки та єдності залежить перемога і мир.
Із самого початку в Центрі мали намір створити інфографіки лише англійською мовою. Здавалося, в Україні і так усі знають: і те, до скількох трагедії призвела російська агресія; і те, в чому різниця між українським і російським підходами щодо миротворчого контингенту ООН на окупованій частині Донбасу.
Проте чи справді знають усі?
"Я вважаю, що війна вигідна нашій владі і політичній верхівці Росії. На цій війні списується багато грошей, винищується український молодий прошарок, тобто молоді люди, які могли б створювати сім’ї, жити нормально. Але вони не можуть". Це думка 28-річної Наталі зі Львова.
"Винуватий (за розпалення конфлікту на Донбасі. – Ред.) український уряд. Вони ділять владу: де чий регіон, район. Владу між собою ділять: де б побільше заробити грошей і взяти потім без труднощів". Так вважає 22-річна Ганна з Одеси.
"Потрібно зробити щось із людьми, які відмивають на війні гроші. Закінчаться гроші — закінчиться війна". Переконаний 21-річний Кирило з Харкова.
Це думки, які були висловлені молодими українцями під час бесід із соціологами минулого року в рамках масштабного проекту, здійснюваного Центром "Нова Європа" (саме опитування проводилося компанією GfK Ukraine). У його рамках було здійснено соціологічне опитування української молоді, окремий розділ якого присвячений конфлікту між Україною і Росією. Воно якраз і показало, що серед молодого покоління є чимало тих, хто фактично відтворює російську інтерпретацію подій. При цьому молоде покоління важко назвати позбавленим доступу до інформаційних ресурсів. Його важко запідозріти і в ностальгії за радянським минулим. Тому результати ще більше вражають.
У розмірковуваннях молодих людей під час фокус-груп (колективних інтерв’ю) часом виявлялася плутанина в причинно-наслідкових зв’язках, у логіці в цілому. Найпарадоксальніше: Росія як сторона, що вчинила акт агресії, майже не згадувалася. Одні вважали Україну винуватою, бо була заслабкою (!). Інші висували конспірологічні теорії – "Крим розіграли, як у покер". Досить часто серед варіантів лунав фінансовий мотив – в Україні на війні зароблять чи відмивають гроші.
Звісно, фокус-група не може бути репрезентативною. Більше того, відповідаючи на запитання "Хто несе більшу відповідальність за розпалення збройного конфлікту на Сході України?", 61% молодих українців визначили винуватою Росію. Проте як бути ще з майже 40%? 5% назвали винуватою Україну, 3% – обидві країни, решта (понад третина опитаних) фактично відмовилися відповідати. Причому найбільше таких на Сході і Півдні – понад половина мешканців. Тому, схоже, на фокус-групах найвиразніше було чути голоси цих 40% – і це, погодьтеся, немала цифра.
Три роки лише одного трагічного обману Путіна під назвою "Мінськ-2". Невдовзі чотири роки іншого обману – кримського. Проте навіть за цей час в Україні залишаються ті, хто робить вигляд, що забув чи й справді забув і про зелених чоловічків у Криму, і про громадянство перших ватажків "донбаських сепаратистів", і про заблукалих російських солдатів, і про діряву ділянку українсько-російського кордону, який давно мав би бути під постійним наглядом спостерігачів ОБСЄ.
Допоки Москві вдаватиметься перевертати все з ніг на голову, доти і триватиме її агресивна політика. Це стосується не лише українців. Як тільки в Кремлі зрозуміють, що єдність країн Заходу непорушна, обсяг агресивних маніпуляцій і брехні одразу зменшиться. Чотири роки тому в Росії були впевнені, що Захід не піде на жорсткі санкції. Жорсткі санкції, між тим, тривають уже четвертий рік. І вперше в Росії не впевнені, чи не стануть вони ще жорсткішими. Як показала остання "кремлівська доповідь" Мінфіну США, поле для санкційного маневру досить широке.
Війна закінчиться не тоді, коли "закінчаться гроші", як висловилася одна з респонденток нашого опитування. Війна закінчиться тоді, коли господар Кремля розумітиме, що в його обман більше НІХТО не вірить. Ні в Україні, ні в США, ні в Греції, ні в Німеччині…