/ Фото: Pixabay
Психологічна напруга в книжках цього огляду змінюється на динамічну оповідь, і тоді вже навіть "офіційні" події на зразок перенесення столиці України в 1930-х роках обертаються кримінальним сюжетом.
Бернгард Шлінк. Ольга. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019
Новий роман Бернхарда Шлінка, автора відомого "Читця", розповідає про життя і кохання жінки, змушеної йти проти забобонів свого часу, і чоловіка, засліпленого мріями про власну велич і владу. Їх нечасті зустрічі на краю прірви, куди незабаром має обрушитися весь світ, дали початок нового життя і нової легенди. Їй судилося пройти крізь роки великих потрясінь, щоб воскреснути в листах, мріях і спогадах, де всі помилки будуть виправлені, а вина – прощена і забута. Сюжет в принципі простий – бідна дівчина, горда і цілеспрямована, любить багатого і розбещеного юнака. Юнак живе майбутнім, мріючи про подвиг в далеких країнах, Ольга потрібна йому більше, як слухач, захоплений глядач його дій, які в підсумку обертаються для нього плачевно. "Я б залюбки зробила з тобою багато чого. Потанцювала, покаталася на ковзанах і санчатах, пішла збирати гриби й чорницю, почитала тобі вголос і послухала, як читаєш ти, заснула і прокинулася поруч із тобою, вирушила у подорож потягом і бричкою, а потім зупинилася в готелі, як багатії. Я не хотіла їхати з тобою до Арктики. Однак тепер залюбки опинилася б поруч із тобою, навіть попри смертельний холод на кораблі, в хижці чи навіть у наметі або й печері. Ми б зігріли одне одного".
Урсула Познанскі. Ереб. – Л.: Астролябія, 2019
Ця загадкова історія, що виявляється справжнім трилером, захоплює з перших сторінок. Спершу головного героя, який вчиться в школі та ходить на баскетбол, дивує раптова зміна поведінки і таємничість деяких його однокласників, але нарешті він і сам опиняється в просторі загадкової комп’ютерної гри "Ереб". Бо ж завдання і квести не просто стають дедалі складніші — деякі, безглузді на перший погляд, треба виконувати в реальному лондонському житті, а за вправність "Ереб" здійснює навіть невисловлені Нікові бажання, він знає його друзів, його симпатії і навіть страхи. Але якщо програєш, то остаточно — повернення в гру немає. "— У кінці залишаться лише кілька, – повідомляють нашому герою. – Вибрані для бою з Ортоланом. Вони вб’ють монстра і знайдуть скарб". Але на це здатен не кожен. То чи можна заради гри переступити власне сумління, втратити друзів? Де межа між віртуальним світом і реальним? Що стоїть за "Еребом": містика чи не знана досі технологія?
Ирина Потанина. Труп из Первой столицы. – Х.: Фолио, 2019
...У 1934-му році столиця Української РСР перенеслася до Києва. Як це сталося? Принаймні не так стихійно, як 11-го березня 1918-го року, коли Радянський уряд переїхав з Петрограда в Москву, оскільки безпосередньою причиною переїзду послужив наступ у лютні 1918-го німецьких військ. Втім, якщо мова про суто технічні заходи, то досить буде згадати, що в обох випадках, і зокрема стосовно Харкова, з цієї примарної "першої столиці" виїхало, хіба що з півтора десятка більшовиків. "Акт українського уряду і ЦК КП(б)У має особливе значення не тільки для самої України, не тільки для СРСР, але також і міжнародне", – писалося тоді в офіційному речнику "Революция и национальности". Під ту пору йшлося про поширення радянофільських тенденцій на весь радянофобський світ, задля чого повсюдно застосовувалося активне переміщення чевенґурівської атрибутики: столиць, річок, садків, а також безпосередньо народів. І не дивно, що вбивство, яке, за сюжетом цього роману, сталося в Харкові під час "столичного" переїзду, залишилося непоміченим
Євгенія Кононенко. Празька химера. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
Авторка цієї книжки завжди дивувала незвичним поглядом на цілком буденні речі, коли таємне – мрії, надії, бажання – ставали явним – в родині, на роботі, в суспільстві, і плюс на мінус завжди давав чорнуху в житті. Ось і цього разу у збірці короткої прози "Празька химера" нам розповідають історії психологічної химерної реальності, якої не існує, але навіть назви оповідань разюче різняться між собою – наче різні полюси нашого з вами буття. "Зустріч у Сан-Франциско" і "Готелька на Борщагівці", "Арчибальд і Патриція" та "Чоловік і жінка на дні міста", "Лілова сукня" і "Гадючник". З іншого боку, авторка зауважує, що "три-Же цієї книги: ЖИТТЯ, ЖИТЛО, ЖІНКА. Життя не в широкому, філософському, метафізичному сенсі: я живу, я існую, я жива, я не мертва. А у вужчому: я живу в трикімнатній квартирі. Або живу у власному домі. У світі є безліч безхатченків, і вони також живуть". І так виходить, що у вічному пошуку дому знаходяться майже всі герої цієї незвичної збірки. Іноді шукають його навіть не для себе, для інших, які не менш важливі для такої "спорідненої" філософії. Наприклад у програмовій новелі назвою "Празька химера", де героїня англійською питається в місті Кафки про ту чи іншу вулицю або сквер, про які мова в довіднику, а їй всюди відповідають російською. "А чи є в цьому місті чехи?" — подумала Марічка, походивши по Празі кілька годин. Коли їх возили по місту в автобусі, це не так було відчутно, а тепер вона вже не могла зрозуміти: чи Прага чеське місто, чи російське?"
Балаґе Ґільєм. Мессі. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2019
Герой цієї книжки — володар "Золотого м’яча" і "Золотого бутса", "новий" Марадона, один із найрезультативніших гравців ФК "Барселона" та найкращий гравець сучасності... А починав Мессі як сором’язливий, проте амбіційний хлопець з дефіцитом гормону росту та слабкими фізичними даними. Вже у юному віці він творив щось неймовірне на футбольному полі та обходив гравців, старших за нього. А ще "Блоха", як прозвали Мессі, понад усе мріяв грати у професійний футбол. Заради своєї мети йому довелося емігрувати, розлучитися з сім’єю, пройти дорогий курс лікування, пережити чимало травм та цькування преси, щоб стати тим, ким він є — найкращим футболістом світу. Ґільєм Балаґе, зібравши коментарі впливових людей зі світу футболу, відкриває завісу, яким насправді був у житті та футболі Ліонель Мессі, вихідець з бідних кварталів аргентинського містечка Розаріо, якого охрестили генієм футболу.