Новий рік почався для України відкриттям "економічного вікна" в Європу. З 1 січня угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС вступила в силу. Для аграріїв – це подія непересічного значення, адже нові правила виробництва та експорту продукції безпосередньо стосуються аграрного сектору.
Початок дії ЗВТ з Євросоюзом оцінюється неоднозначно в середовищі як рядових українців, так і підприємців, яких нововведення торкнуться в першу чергу. Дехто з острахом очікує результатів лібералізації митного режиму, дехто – сповнений сподіваннями на краще. Однак головне питання залишається незмінним – що очікувати аграріям після запровадження зони вільної торгівлі?
Що ж, давайте розберемося, що і як буде змінюватися з початком запровадженням зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Угода, яка зайняла майже 200 сторінок тексту, першочергово передбачає тарифну лібералізацію. Скасовуються ввізні мита на більшість сільгосптоварів, як українських, так і європейських. Однак якщо ЄС скасує більшість митних ставок одразу, то в Україні перехідний період скасування мит триватиме до 10 років. Щоб українські підприємці змогли адаптуватися до нових умов та переорієнтували виробництво, вітчизняний ринок не відразу відкриє свої двері для європейської продукції. Протягом першого року дії ЗВТ лише невелика частина мит буде скасована з нашого боку. На перших етапах це захистить вітчизняного виробника від надмірної конкуренції з боку європейських товарів та стимулюватиме модернізацію виробництва.
Важливо, що на практиці не зазнає коректив і механізм дії квот. Як і раніше, використання тарифних квот відбуватиметься за двома алгоритмами.
Для переважної більшості товарів квоти надаватимуться за принципом "живої черги" (перший прийшов, перший отримав). Для обмеженого переліку товарів імпортер з ЄС має отримати ліцензії у відповідних органах Євросоюзу. Підтвердженням українського походження товарів і надалі слугуватиме сертифікат EUR.1, однак у новому році він видаватиметься митними органами.
Загалом, з 1 січня 2016 року ставки ввізних мит для українських товарів залишаться фактично на тому ж рівні, що наразі діють у рамках Автономного преференційного торгового режиму. Нагадаю, що з 23 квітня 2014 року ЄС вже скасував мита на 83,4% товарних позицій для української сільгосппродукції. Перелік товарів, які підпадають під тарифні квоти, не зміниться. Водночас розмір деяких квот може бути збільшений (наприклад, пшениця, м’ясо птиці та консервовані томати).
Так, квоти, надані на 2015 рік Євросоюзом Україні, по деяким позиціями аграрної продукції майже вичерпані. Станом на кінець грудня 2015 року повністю вичерпано річні квоти на мед, ячмінну крупу та борошно, оброблене зерно, зернові злаки, оброблені томати, виноградний та яблучний сік, овес. Також використана річна квота на кукурудзу та пшеницю, 3 квартальні основні квоти на м`ясо птиці по 4 тис. тонн та майже вичерпані квоти по ячменю (194,2 тис. тонн з 250 тис. тонн). Водночас по багатьом позиціям квоти навіть не використовувалися. У переліку незаповнених квот – баранина, і цукрові сиропи, крохмаль, висівки, гриби, цукрова кукурудза, часник, продукція з обробленого молока та масла. Це ті категорії товарів, на які немає конкуренції серед українських виробників і ми переконливо рекомендуємо вітчизняним аграрним підприємствам обміркувати можливості виробництва вказаної продукції, квоти на яку як у минулому році, так і зараз продовжують лишатися незаповненими.
Однак навіть такі сприятливі умови лібералізації для українського виробника не гарантують успіху на європейському ринку. З введенням ЗВТ з’явилися перешкоди іншого характеру, подолати які для окремих сільгоспвиробників поки здається неможливим. Такими перешкоди залишаються нетарифні бар’єри. Мова йде вимоги до якості продукції та умов виробництва, а також різниця в підходах до функціонування ринку.
Для того, щоб отримати дозвіл на експорт продукції до ЄС, сільгоспвиробник має привести свій товар у відповідність до стандартів якості та безпечності, підтверджених сертифікатами європейського зразка. На даному етапі Україна отримала дозвіл на експорт більшості з основних позицій продукції тваринного походження, серед яких: м’ясо птиці, риба, м’ясопродукти, яйця та мед. Буквально на минулому тижні Єврокомісія затвердила перелік 10 вітчизняних підприємств, яким дозволено експортувати молоко та молочні продукти до Європи. Це означає, що якісь нашої продукції аналогічна європейській.
Щоб краще орієнтуватися у нових вимогах технічного, санітарного та фітосанітарного спрямування, Європейською комісією було створено спеціальний онлайн-сервіс Export Helpdesk. Кожен, хто має намір побачити свій товар на полицях європейських супермаркетів у майбутньому, повинен ознайомитися з цими вимогами та деталями умов експорту до ЄС.
Крім вимог до якості та безпеки харчових продуктів, до нетарифних бар’єрів також можна віднести приватні стандарти. Вони діють незалежно від законодавчого регулювання в ЄС та виступають своєрідною "скринькою Пандори" для експортерів. Хоча про заходи нетарифного регулювання не так часто згадують в Україні, але вони не менше впливають на кінцевий результат, ніж, наприклад, фітосанітарний контроль. Зокрема, щоб реалізувати продукцію в окремих супермаркетах, необхідно дотримуватися, крім іншого, певних соціально-економічних, екологічних та навіть моральних принципів при виробництві товару. Мова йде про дотримання трудових стандартів, прав тварин, про нанесення мінімальної шкоди навколишньому середовищу. В умовах ринкової конкуренції та товарного асортименту, це ті фактори, які збільшують попит на відповідну продукцію та роблять її унікальнішою. Тому своєрідність вказаних вимоги також має враховуватися українськими експортерами.
Не варто очікувати неприємних сюрпризів для вітчизняного бізнесу через введення ЗВТ з Євросоюзом. Водночас і розглядати угоду як панацею для бізнесу неправильно. Звичайно, лібералізація тарифного режиму при збереженні преференцій для вітчизняних виробників відкриває велике поле можливостей, якими треба користуватися. Європейський Союз – великий та перспективний ринок для агросектору України, до якого входить двадцять вісім країн та близько півмільярда споживачів. Проте для ефективного функціонування зони вільної торгівлі український бізнес має прийняти нові правила гри, головне з яких – вміння брати на себе відповідальність та виконувати взяті зобов’язання без контролю з боку держави.