/ Фото: Pixabay
"Все є отрутою і все є ліками. І те й інше визначає лише дозування". Ці слова відомого лікаря середньовіччя Парацельса сьогодні можна вживати до майже будь-якого аспекту суспільного життя – починаючи від засобів масової інформації та закінчуючи високими технологіями.
Про ЗМІ говорити немає сенсу. Як брехня отруює мізки, як надлишок емоційного контенту впливає на суспільство – ми бачимо вже не один рік поспіль.
Проте сьогодні перед суспільством постали нові виклики – використання новітніх технологій задля такої собі отрути, що руйнує суспільство.
Звісно, що ця гонитва за новітніми технологіями задля шпигунства почалася на сьогодні. І про всілякі мікроплівки, а потім "флешки" із секретною інформацією знято чимало кінофільмів. Навіть цілий цикл про "Термінатора" та згубний вплив штучного інтелекту – це вже класика. Але в реальному житті ці "голівудські" сценарії більш продуктивні, менш помітні та надзвичайно впливові.
Мова про використання новітніх технологій для впливу на цілі країни, на злам державної безпеки та втручання у вибори.
Так, я не можу оминути цей аспект.
Нагадаю, що з моменту президентських виборів у США ведеться розслідування про втручання російських хакерів у виборчу систему "зразкової демократії". Розслідування ведуться й досі. На носі вже чергові вибори, а спецслужби США ще й досі не розгреблися з тим, що було три роки тому. Безкарність тих, хто використовує новітні технології, щоб зашкодити іншій державі та суспільству в цілому, розв’язує руки зловмисникам. Адже причетність довести вкрай важко. А притягнути до відповідальності – майже нереально.
Згадаємо і вірус PetyaA, що кілька років том майже поставив навколішки всю електронну систему державних установ України. А вже сьогодні СБУ та українська кіберполіція заявляє про розкриття та викриття цілих мереж, що з використанням високих технологій намагаються нашкодити українському волевиявленню.
Наразі, друзі, не суть важливо, про які вибори йдеться: президентські, парламентські, місцеві. Питання в тому, що зграя злочинців, що опанували високі технології, намагаються зруйнувати не просто наше теперішнє, а й майбутнє.
Мене, як людину прогресивну, завжди дивував той факт, що людина, котра зробила якийсь винахід, розробила новітню комп’ютерну програму, створила високотехнологічне програмне забезпечення – використовує це задля завдання шкоди суспільству. На моє глибоке переконання, питання тут не в грошах. Точніше, не лише в них.
Ті, хто прагне зруйнувати майбутнє задля власної користі, як правило не мають потрібних знань у наш час високих технологій. Проте вони мають засоби та важелі, аби залучити до цього фахівців, котрі не визнані або не знайшли свого місця у суспільстві.
Для людей старшого покоління, котрі, дізнаючись про дії кіберполіції чи СБУ, чують лише невідомі їм терміни та на розуміють всієї гостроти та небезпеки ситуації, просто розтлумачу: ваш голос на виборах, ваші персональні дані у пенсійному фонді чи навіть ваші збереження у банку – це все під потенційною загрозою. Я не кажу про те, що треба терміново бігти та знімати кошти з рахунку, і не агітую до повернення до паперових обліків. Зовсім ні. Я агітую за пильність та розуміння глибини проблеми. І тому коли ви чуєте від молодого покоління розмови про їхнє захоплення високими технологіями – в першу чергу ви повинні розуміти, що завадити прогресу ви не зможете. А от спрямувати зусилля на те, щоб молодь витрачала свій потенціал та свої прагнення у правильному напрямку – можете.
Я не даремно цитував Парацельса. Адже високі технології можуть як врятувати життя людини, так і знищити. Один натиск кнопки екстреного виклику спецслужб чи лікарів – може врятувати життя. Так само, як і один натиск кнопки на клавіатурі може запустити вірус, що знищить ту ж таки систему з охорони здоров’я, водопостачання чи будь-що, що керується через мережу Інтернет.
Сьогодні українські силовики докладають максимум зусиль, аби не допустити втручання іноземних хакерів в українські вибори та системи життєзабезпечення держави в цілому. Але це лише наслідкові заходи. На моє переконання держава повинна виявляти, відшуковувати молоді таланти та залучати їх до створення потужного високотехнологічного захисту, що забезпечить щит для державних ІЕ-систем всіх рівнів. І чим швидше це відбудеться, тим менше шансів, що талановита молодь потрапить під вплив зловмисників, котрі змусять (за гроші чи іншими способами) працювати на деструктив.
Повірте, сьогодні серед української молоді є силенна кількість талановитих фахівців, котрі не просто здатні, а прагнуть працювати тут, в Україні, розбудовувати державу та робити все, аби український високотехнологічний продукт став найкращим у світі. І щоб світ говорив не про те, що США та Китай сваряться через впровадження технології 5G, а про те, що українські розробники помирили імперії новітніх технологій, розробивши систему, що робить ці технології одночасно корисними та безпечними.
Занадто оптимістично? Зовсім ні. Колись над винахідником мікрохвильової печі теж сміялися, казавши, що вона нікому не потрібна. А тепер ми не уявляємо свого життя без неї. А коли Олександ Флемінг почав вирощувати плісняву, засмітивши лабораторію відходами, всі вирішили, що він збожеволів. А потім він винайшов пеніцилін, що врятував сотні тисяч життів. Тому пошук отієї "дози", що відрізняє отруту від ліків – і є тим завданням, що мають вирішити в країні якомога швидше, аби не втратити час та не знищити прагнення молодого покоління.