Тема війни все частіше стає провідною в романах нашого часу, що свідчить про те, як воєнна тема змогла не лише опанувати великий жанр, але й стати звичною в літературі. З іншого боку, решта книжок цього огляду не менш драматичні та напружені, а їх автори не пасуть задніх в описі складного, далеко не "мирного" цивільного життя.
Деніел Кіз. Війни Міллігана. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Цей роман – про долю одного з найвідоміших людей з діагнозом "множинної особистості", який вніс своєю історією неоціненний вклад в розвиток психіатрії. По суті, перед нами історія дванадцяти років наполегливої боротьби проти злочинної медичної та судової системи, політиків і цинічних ЗМІ, а також проти відчаю і бажання накласти на себе руки. Ця трагедія змушує по-справжньому замислитися про різницю між божевіллям і нормальністю, а якщо Якщо історія дванадцяти років життя Біллі Мілліган читається як пригодницький роман, то лише тому, що сам він прожив їх саме так. За сюжетом, це феноменальна історія про те, як звинувачений у зґвалтуванні хлопець несподівано розсипався в руках слідчих на півдесятка особистостей, чим шокував навіть бувалих у бувальцях психіатрів. "Він пояснив, що під час перебування в реальному світі особистість стоїть "на сцені" — а значить, у цей момент саме вона контролює свідомість. Усі інші в цей час можуть стежити за нею або спати десь поруч чи в тіні. Стівенсон познайомилася з майстром-утікачем Томмі, трирічною Крістін (вона була першим альтер-его); з Денні — підлітком, якого катував і ґвалтував вітчим Чалмер; а також із Алленом, балакучим шахраєм".
Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов. Позивний "Бандерас". – Х.: Фабула, 2018
На основі цього роману вже знято воєнну кінодраму, міжнародна прем’єра якої вже відбулася в Торонто, а прем’єра в Україні очікується з 11 жовтня 2018 року. Будучи заснований на реальних подіях, цей воєнний бойовик – один з найбільш напружених і динамічних романів останнього часу, в яких продовжується тема АТО, а саме – трагічна подія вересня 2014 року та її розслідування. Саме тоді за "наводкою" диверсанта був скоєний теракт — сепаратисти знищили маршрутку, загинуло дванадцятеро дорослих і дитина. За сюжетом роману, стає відомо, що інформатор ворога — службовець української армії. "Я взяв файл і прочитав: "Задержите диверсанта Ходока! Эта тварь сидит на вашем блокпосту. Это он навел на маршрутку. Жертв может быть больше. Остановите Ходока!", – дізнаємося ми про початок історії від головного героя. – Я склав лист і знову почав прокручувати інформацію в голові. Якщо диверсант дійсно "сидить" в українському батальйоні біля Веселого, то, швидше за все, він є нашим солдатом чи офіцером Збройних сил України". У той самий час завдяки радіоперехопленню з’ясовується, що в цьому регіоні чекають на прибуття полковника російського ГРУ. І тоді ж розпочинається операція зі знешкодження диверсанта, здійснення якої доручають групі контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком. Того самого, з позивним "Бандерас".
Анна Петрів. Несамовитий. – Брустурів: Дискурсус, 2018
У житті обом героям цього напруженого психологічного роману ведеться не дуже добре. "Не ідеалізувати цю роботу, як у "Комісарі Рексі", "Коломбо" чи, не дай Бог, у "Пуаро", – звіряється герой-слідчий. – Від тебе вимагалося одне – прокидатися кожного клятого ранку, вилазити з ліжка й тягти свій зад на робоче місце". Те саме з героїнею. "Нудило Софію від роботи. Від юридичного відділу обласної державної адміністрації. Від системи загалом і кожної ланки зокрема. Після закінчення вишу чорт затягнув її в ОДА, і, певно, тільки він досі не відпускав". Тож в одного – важка і виснажлива робота, воєнне минуле і купа власних демонів всередині, а в другої – адвокатська практика, чоловік і перший підзахисний – успішний актор, ще й брат чоловіка. Чи варто казати, що долям обох героїв судилося зійтися? І навіть не тому, що вони – колишні одногрупник й коханці в минулому. Розслідування карної справи – один з важелів та імпульсів, які виявилися важливими елементами у цій історії, в якій від самого початку забагато нез’ясованих моментів. "– Ти маєш пам’ятати хоча б щось! – Ми відіграли виставу – і я зайшов до гримерки, де мала бути Дарина. Усе навколо було розкидане, заляпане чимось червоним. Певно, кров’ю. А потім… Мене забрали сюди, – він говорив так, наче переповідав історію, яку почув від когось, – без деталей, без подробиць, відсторонено описуючи, що сталось".
Андрій Курков. Сірі бджоли. – Х.: Фоліо, 2018
За сюжетом цього роману, життя обох головних героїв перебуває на межі життя і смерті. Справа в тому, що обидва опинилися в сірій зоні під час війни на Сході – лише двоє у покинутому селі. Один з них – пенсіонер, який займається бджолами, і в гості до якого, буває, приходять бійці з українського війська. Другий – його однокласник, який приятелює з сепаратистами. Першому доводиться переїхати до знайомого пасічника в Крим, щоб уберегти бджіл. "Сірі бджоли здатні за будь-якого часу потурбувати. Але зараз у них зимівля, а стінки у вуликах товсті, зверху на рамках та покришками закритими – листи повсті. Зовні по боках – пластини заліза. Але хоч вулики і в сараї, все одно лихий снаряд може з будь-якого боку прилетіти. Тоді осколки когут спочатку залізо посікти, а потім ... Потім у них, може, й сил не стане дерев'яні стінки вуликів наскрізь пробити та бджолину смерть посіяти? .. " Але цього разу в його житті вперше "озиваються" його підопічні, при цьому несподіваним чином. Бджоли несподівано починають впливати на сюжет, рухаючи дію роману, і їх господар вже не знає, кому довіряти.
Мері Дірборн. Гемінґвей. – К.: Наш Формат, 2018
У цій книжці, присвяченій біографії видатного письменника, на матеріалі листів, щоденників та архівних матеріалів пояснюється внутрішній світ цієї надзвичайної та водночас недосконалої людини. Авторка розкриває суть трагедії письменника, який змінив загальну думку про літературу і літераторів, а також продемонстрував спосіб мислити та робити життєвий вибір для багатьох людей. На кожному етапі його життя нам показують щоразу нового Гемінґвея – історика "утраченого покоління", мужнього мандрівника, що описував подвиги на арені для кориди, репортера на фронтах Громадянської війни в Іспанії, зрештою, легенду повоєнних років на Кубі. Стилістичний лаконізм письменника не лише "формує" характер його героїв, але й "впливає" на сюжетну моторику його творів. Хемінгуей пише просто, але за цією простотою ховається глибокий сенс, великий світ думок і почуттів, який часто виносяться в підтекст. На думку автора романів "Фієста" і "Прощавай, зброє!", письменник має добре знати те, про що пише. У цьому випадку він "може опустити багато з того, що знає, і, якщо він пише правдиво, читач відчує все випущене так, ніби сам письменник сказав про це".