World Day of the Sick – Всесвітній день хворого – одне зі "свят", якому в календарі не знайшлося червоного кольору, аби отримати статус вихідного. Хворість, хвороби, в які в цей день 11 лютого акцентовано до них уваги, втім, здатні самі по собі зробити це число неробочим. Озирніться і подивіться, скільки в цей день не прийшло на роботу чи до школи – і ви збагнете, це таки так: хворий, виявляється, також має право на своє свято.
Хвороба – це те, що заважає нам бути на 100% вдячному цьому життю, на 200% насолоджуючись ним. Зі мною, можливо, не погодяться школярі. Пригадуючи власне дитинство, кожен знайде в собі ту шпариночку, коли під непосильним тиском знань і звичок відвідувати школу, він мріяв про такий собі день (тиждень, місяць?) солодкого відпочинку від усіх і вся. Пригадую власні насолоди, коли важко розплющивши очі взимку, я терпляче цмулив-перечікував хвилину за хвилиною, тремтячи і передчуваючи знаменні 37, 1 градуса на термометрі – сигнал, що школу можна пропустити.
Забавки з хворобою, втім, подобаються далеко не всім мешканцям планети Земля. Хоча б тому, що недомагання трапляються різних ступенів тяжкості. Крім того, значним чином тиснуть на сімейний бюджет. Але хворіти насправді не полюбляють ні бідні, ні багаті: а що, раптом та, що з косою, як у казці, опиниться не біля ніг, а біля твоєї голови? Бррр. Ніколи!
З одного боку хвороба приносить тільки страждання, з іншого – відволікає масу сил і енергії.
Нема того, хто б не стикалася з цим негативним явищем. Багато хто хворіли або відчувають оту підступність хвороби на собі зараз.
13-го травня 1992-го року, за ініціативи глави Ватикану Іоанна Павла II, було запропоновано новий міжнародний пам’ятний день – Всесвітній день хворого. Дата 11-те лютого, в яку відзначають цей День, нерозривно пов’язана з добрими католицькими традиціями, з великою місією, покладеною Богом на всю християнську церкву. Безліч християнських місій і парафій по всьому світові багато сторіч поспіль організовують догляд за хворими і немічними, які мають гостру потребу в опіці і дуже обмежені можливості. Персонал цих закладів представляють люди, для яких часто чужий біль сприймається як власний.
За роки свого існування Всесвітній день хворого вже давно вийшов за рамки суто конфесійного заходу. Зараз він підтримується також на рівні інших всіляких державних і комерційних медичних закладів. У цей День стало популярним проводити всілякі благодійні акції та заходи, організовувати перегляди тематичних фільмів та концертних програм, вести повчальні бесіди і багато іншого.
Здоровля твого тіла – показник і передтеча також здоровля всього решти: душі, наприклад. Якщо в тебе все гаразд з організмом, все буде окей і з психікою. Отож можна сподіватися на стовідсоткову продуктивність власної праці на благо (держави, родини тощо). Можна надіятися також на притомність громадянина в його громадсько-політичному житті. Зрештою – на довголіття, щастя бачити власних нащадків, бавитися з правнуками та онуками.
Тому людина в незалежності від державного устрою, кліматичних та природних умов, що випали на її особисту долю, воює з хворобами все життя.
Ми, правду кажучи, бажали б радше взагалі відмовитися від хвороб світу цього, аніж пишатися тим, що винайшли на них щонайліпші щеплення, вакцини, мікстури тощо.
Ми із заздрістю пригадуємо здоровля старих людей у попередніх поколіннях та вчитуємося в щоденники старожилів сучасності, намагаючись віднайти еліксири молодості та здоровля. Такі еліксири насправді недалеко від нас самих. Про це свідчать представники нової галузі – ресурсної медицини. Ресурсна медицина опікується станом організму як у момент, коли людина вже хвора, так і на тих додіагностичних стадіях, коли хвороби неможливо виявити, або коли вони лише формуються як хвороби. Властиво, заради щастя перебувати постійно в здоровому, а не хворобливому стані, достатньо опікуватися власною системою організму, яку можна описати абревіатурою КІНО: кровоносна, імунна, нервова та очисна системи організму. Коли ці чотири працюють чітко як годинник, людський організм здатен завдяки відповідним командам, які подає нашу суперкомп’ютер-мозок, власними силами загасити джерела будь-якої хвороби в зачатку: він ОРЗ до раку. Проблема в тому, що власне КІНО не так то просто утримувати в гарному робочому стані: по-перше, практикуюча медицина займається подібною профілактикою захворювань лише частково в порівнянні з цілісністю КІНО, по-друге, ми самі або нічого чи майже нічого не знаємо про необхідність роботи з власними кровотоком, імункою, вивідною та нервовою системою, або ігноруємо цю необхідність посилаючись на відсутність часу.
Час у нас на власне оздоровлення починає з`являтися, як правило, аж тоді, коли ми вже гості на World Day of the Sick, тобто коли запахло "стаціонаром", або хвороби в організмі отримують "почесний" статус хронічних.
В усякому разі Всесвітній День хворого – чудовий шанс звернути увагу на те, що і як