У лютому 2000 року до шпиталю Sheba Medical Center у ізраїльському Тель-га-Шомер у надзвичайно тяжкому стані (діагноз: пневмонія) потрапила співачка Офра Хаза. Через два тижні, 23 лютого "золотий голос Ізраїлю" померла: так, від запалення легень, але на тлі СНІДу. 8 років і 2 місяці перед нею пішов із життя екс-занзібарець Фарух Бульсара. Відомий нам під іменем Фредді Меркюрі співак зізнався про причину власної смерті лише за добу перед нею.
Вірус імунодефіциту людини був виділений із лімфоцитів пацієнта в 1983 році (якраз коли Хаза посіла друге місце на Євробаченні) групою вчених під керівництвом Люка Монтаньє. Одночасно аналогічний вірус був отриманий в лабораторії США. У 1987 році захворювання було названо "ВІЛ-інфекція". За опублікованими в 2007-му році даними, цей вірус почав розповсюджуватися з Африки приблизно з 1969-го року. Спочатку на Гаїті, потім – у США і далі по всьому світу. Учені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, адже шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно ще 1985-го, але...
Згідно зі статистикою (яка знає все і, проте, може виявитися неповною), від початку епідемії заразилися ВІЛ 88 мільйонів землян. 2016 року загальне число людей, що живуть із ВІЛ, становило 42,9 млн, а число нових випадків зараження ВІЛ складало 2,1 мільйона. До червня 2017 року 20,9 мільйона їх отримували лікування. Однак число людей, які померли від супутніх СНІДу хвороб, позаминулоріч уже складало 1 мільйон 200 тисяч осіб.
ВІЛ-інфекція — це системне захворювання організму, що провокує поступове падіння загального імунітету людини. При зниженні імунітету організм не може чинити опір впливу численних патогенних мікроорганізмів, боротися з розвитком злоякісних новоутворень. Основні хвороби, які виникають в тілі інфікованої людини, можуть вражати і здорових людей, однак, як правило, динаміка їх розвитку набагато більш стримана. Деякі захворювання (так звані опортуністичні) виникають виключно при імунодефіциті на фоні ВІЛ-інфекції. Збудника ВІЛ-інфекції після проникнення в тіло людини поки що неможливо знищити. Також ще не створена, незважаючи на численні дослідження і програми, дієва вакцина від ВІЛ.
Цей феномен пов'язаний з високою здатністю вірусу до генетичної мінливості: мікроорганізм змінюється в той же момент, коли імунна система починає виробляти антитіла. Більш того, якщо у інфікованої одним штамом вірусу відбувається вторинне зараження вірусом зі зміненим генотипом, два штами "проводять" рекомбінацію, обмін ділянками генів, що призводить до появи суперінфекції. Третя причина стійкості вірусу до дії препаратами – здатність "ховатися" у внутрішньоклітинному просторі, переходячи в латентну форму.
Усе це в комплексі перетворило ВІЛ-СНІД на загрозу, яку в минулому тисячолітті називали "чумою ХХ сторіччя". У сторіччі ХХІ життя, особливо в Україні, набрало таких обертів, а масштаби хвороби набули таких загрозливих параметрів, що сьогодні про СНІД згадують хіба що в Усесвітній день боротьби з ним.
Зважаючи на те, що у списку наших національних жертв від імунодефіциту немає музикантів світового рівня, депутатів чи президентів країни, хтось може подумати, що для України це захворювання менш актуальне, ніж, скажімо, для Росії, де переносником ВІЛ-інфекції, вважається, є кожен 100-й.
Ні, якраз навпаки. Починаючи з 2013-го через скорочення національних програм по боротьбі зі СНІДом темпи її епідемії в Україні знову почали зростати. За оцінкою експертів, із 2014 року епідеміологічна ситуація в нашій країні стрімко погіршується. За 2017 рік кількість нових випадків ВІЛ-інфекції виросла на 6,6 відсотка в порівнянні з 2016 роком – це динаміка епідемії приблизно 10 років тому.
Україна залишається лідером в Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе близько 240 тисяч осіб. На жаль, лише кожен другий знає про свій діагноз – станом на 1 травня 2018 року на обліку в Україні перебувало 143 766 ВІЛ-позитивних пацієнтів.
Хоча так було не завжди. З 1987-го, щороку кількість ВІЛ-позитивних людей в Україні стабільно зростала, але з 2005 року прискорення епідемії вдалося зменшити. У 2012 році вперше в історії України епідемія ВІЛ/СНІДу сповільнилася – за даними офіційної статистики в 2012 році кількість нових випадків ВІЛ виявилася нижчою, ніж в 2011 році. Це – результат національних програм по роботі з уразливими групами і масштабних інформаційних кампаній з профілактики ВІЛ/СНІДу.
Українці назагал не випадають із загальної картини світового ВІЛ-інфекування, коли 42% землян інфікуються через гомосексуальний, а 32% – через гетеросексуальний секс. Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Якщо в 2005 році через сексуальні контакти інфікувалися 33% людей, то в 2012 році цей відсоток зріс до 51. У 2017 році цей показник склав 64 відсотки. Більшість випадків інфікування ВІЛ в Україні сьогодні реєструються у молодих людей від 15 до 30 років.
Динаміка "чуми ХХ сторіччя" в Україні вражає. Тільки за чотири місяці 2018 року на національних теренах лише за даними Центру громадського здоров'я МОЗ України було зареєстровано 5 764 нових випадки ВІЛ-інфекції (із них 783 дитини до 14 років). Усього від 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 321 382 нових випадки ВІЛ-інфекції. Найбільш ураженими ВІЛом є Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська, Миколаївська області, а також наша столиця.
За цей час від СНІДу померло 46 024 українці.
Навіть без втрати поп-зірок та культурних діячів — сумно і тоскно. Що ж — жовта майка лідера, як у велосипедному спорті, біла майка смерті водночас. Результат гріхопадіння, легковажності, байдужості, неуважності...
Оцінивши загрозу, що насувається та її можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації при ВООЗ, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом була встановлена: 1 грудня. Сьогодні тридцятий, ювілейний день цієї нерівної боротьби людини з найзагрозливішими власними пороками, і не тільки.