/ Фото: Pixabay
Хтось з авторів цих книжок вкотре нагадує, що випробування "русским миром" стало найважчим іспитом, який Україна має скласти, аби повною мірою набути державний суверенітет, проголошений у 1991 році. Натомість інші нагадують, хто і як саме підтримував цей суверенітет на всіх етапах його становлення.
Сергій Плохій. Загублене царство. Історія "Русского мира" з 1470 року до сьогодні.
Х.: Фоліо, 2020
Детально розглядаючи історію українського та російського народів, автор цієї книжки – професійний історик, один із ведучих спеціалістів в галузі історіографії та історії Східної Європи – доводить, що коріння цього конфлікту заховано в самому процесі становлення Росії як держави. Та й саме піднесення як російської держави, так і російської нації, її великодержавний статус – все це трималося на Україні, якій треба було бути окремою, але невіддільною частиною Росії. Багато хто в Кремлі та за його межами у виході України з-під впливу Росії побачив атаку на саму Росію. Чи належать до російської нації вїї етнічному та культурному розумінні тільки етнічні росіяни, як ті, що живуть в Російській Федерації, так і за її межами, чи входять до її складу також братні східнослов’янські народи – українці та білоруси? Це іє ключовим питанням для російської еліти та для широкого російського загалу в цьому процесі нового пошуку себе та своєї нації як такої в пострадянському світі. Це іє ключовим питанням дослідження, яке ми провели в цій книзі". Загалом ця праця стала відгуком автора, на російсько-український конфлікт, що розгорівся 2014 року.
Олег Зарубинский. Верховная Рада и ее обитатели: записки инсайдера.
К.: Саммит-книга, 2020
Ця книжка – кулуарна, тіньова, скандальна історія українських парламентаріїв, яким, як відомо, ніщо людське не чуже. По суті, колекція суто гоголівських персонажів, з якими автор співпрацював у Верховній Раді від самого початку незалежності. Здавалося, прогресу від того часу сталося чимало, і якщо у 90-х шмарклі з носу, як нагадують у книжці, хтось з депутатів на засіданні лише розглядав, будучи зафіксований тележурналістами, то вже згодом, і так само "на камеру", з апетитом їх з’їдав. Утім, чи був це прогрес? "Сравнивая каждый последующий созыв парламента с предыдущим, – уточнює автор, – анализируя эволюцию украинского парламентаризма, многие обремененные интеллектом либо не имеющие мотивов быть ангажированными и предвзятыми, либо и то, и другое вместе, употребляют слова "регресс", а иногда и "деградация". Имеют в виду, что нынешнее парламентское поколение достигло дна. Но, как иронизируют умеренные оптимисты, на самом деле достигшие дна еще услышат стук снизу". Скандальних, кумедних і сумних фактів з історії "українських" парламентаріїв, у книжці вистачає. В одного "постоянно потное тело могло уместиться минимум на полутора стульях", коронним питанням другого було "какое расстояние от Киева до Алма-Аты?", третій "затыкал рот Драчу, цитируя на память стихотворение последнего под названием "Дихаю Леніним", четвертий "поставив манерного помощника в колено-локтевую позицию, наставлял его на "путь истинный", п’ятий "своего зама, кстати, целого замминистра, за виски в магазин на углу Садовой и Институтской посылал". Саме у такий викривальний спосіб автор відкриває перед читачем усі двері, які мешканці Верховної Ради дуже хотіли б тримати зачиненими.
Лаура Сінтія Черняускайте. Звільніть золоте лоша. Ковзанка.
Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
У цій збірці п’єс литовської авторки, виданій за підтримки Українського Культурного Фонду, мова начебто не про політику чи близького агресора, але саме "живе" життя у ній підказує, що навіть у тролейбусі, де починається дійство і сварка, або у селі, де "люди чують, чим пахне спідня білизна сусіда" варто шукати "дно" будь-якої проблеми. Цю тему авторка заторкує зокрема в п’єсі "Звільніть золоте лоша", де за марудними буднями й заклопотаністю герої – чи то поважний гінеколог, а чи легковажне дівча, не кажучи про рідних дядьків і чужих пані – просто не помічають, що бажана мить радості зовсім близько. І варто лише простягти руку, а чи підняти полу пальта в незнайомки у тролейбусі, свідомість затуманюється, а розум прагне буденності, бо стерпіти таке щастя неможливо. "Як хочете подивитися на мої ноги, – казали допіру в Селінджера, – то так і кажіть". Так само у п’єсі "Ковзанка" всупереч тому, що герої можуть жити просто й легко, вони дошукуються вимріяного, ілюзорного щастя. У гонитві за ним люди ладні піти на все і навіть ступити на слизьку стежку. Та попри всі спроби це щастя лише нетривка, мерехтлива примара, як лід на ковзанці, або одна-єдина фраза касирки. "ФЕЛІКС (касирці): Що ви робили б, якби в торговельному центрі до вас чіплялася жінка? КАСИРКА (оторопівши): Я подумала б, що вона лесбійка. ФЕЛІКС (до Жінки): Ви лесбійка? ЖІНКА: Ні."
Лариса Якубова. "Русский мир" в Україні: на краю прірви.
К.: Кліо, 2019
Мова у цій книжці про те, як системна ментальна, ідеологічна та методологічна криза, про яку йшлося в наукових колах десятиріччями, вивела назовні давні суперечності між носіями | різноспрямованих філософських доктрин (і відповідно — життєвих стратегій) у найгострішій формі — збройного протистояння. Авторка впевнена, що Росії, яка прагне вже не перший рік загнати Україну в пастку, лише здається, що вона повністю контролює ситуацію, що жертва в цій цивілізаційній війні – одна. Насправді Росія сама потрапила в заготовлену пастку. Причини окресленої ситуації зрозумілі всім, хто обізнаний із модерною історією обох країн. Випробування "русским миром" стане найважчим іспитом, який Україна має скласти, аби повною мірою набути державний суверенітет, проголошений у 1991 році.
Пітер Померанцев. Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності.
К.: Yakaboo Publishing, 2020
Ця історія наразі саме про пропаганду, яку, справді, іноді важко помітити у нашому житті, де ані на мить не вщухає інформаційна війна. Крізь призму родинної історії, автор книжки – син відомого поета-дисидента Ігоря Померанцева – розповідає про те, як це робилося і робиться зараз. "Ми живемо у світі оскаженілого масового намовляння, де засоби маніпуляції плодяться і розмножуються, у світі тарґетованої реклами, психологічних атак, хаків, ботів, вірувань, замаскованих під факти, глибинних фейків, фейкових новин, ІДІЛу, Путіна, тролів, Трампа…Ця книжка вивчає цю руїну, шукає, які проблиски сенсу можна ще врятувати, підіймаючи із сирих закутків інтернету, де тролі знущаються зі своїх жертв, проходячи крізь зарості над поверхнею історій, які є суттю наших суспільств, і зрештою намагаючись зрозуміти, як ми визначаємо себе".