Жінка — на 300% головний персонаж цієї планети. Навіть попри те, що їх органічно завше більше, а в деяких країнах катастрофічно, аж до потреби викрадення, не вистачає, жінки — її шарму, здоровля, витривалої лагідності та перманентної часом жорстокості — ніколи не вистачає.
Як би сама жінка і чоловіки, що її оточують не опікувалися нею, цього завжди мало. Зупиняючи — коня на скаку, комбайна — на ріллі, революцію — в ліжку під час бесіди першої леді з президентом — вона, феміна, пристосована до них як ніхто, завжди підпадає непоправним перевантаженням. І якою б міцною з ребра Адама вона не була створена Богом, рано чи пізно її організм виснажується, потребуючи втручання і виправлення поведінково-світоглядно-екзистенційних помилок життя.
Тим актуальнішими є свята, метою яких є застерігання злочинів супроти жіноцтва як такого.
6 лютого – Міжнародний день нетерпимого ставлення до операцій, які калічать жіночі статеві органи. Ця міжнародна дата — з розряду загального календаря кількадесятків різного роду свят на тему прав людини, розроблених ООН. 20 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію A/RES/67/146, в якій вона "закликає держави, систему Організації Об’єднаних Націй, громадянське суспільство і всі зацікавлені сторони і далі відзначати 6 лютого як Міжнародний день нетерпимого ставлення до операцій, які калічать жіночі статеві органи і в цей день проводити інформаційно-просвітницькі кампанії та вживати конкретних заходів по боротьбі з практикою руйнуючих операцій на жіночих статевих органах".
Операції, які калічать жіночі статеві органи — мають на увазі всі процедури, спрямовані на зміну або нанесення каліцтв жіночим геніталіям у немедичних цілях. Ця практика визнана порушенням прав жінок і дівчаток на міжнародному рівні. Вона відображає глибоку вкорінену нерівність між статями і є крайньою формою дискримінації жінок і дівчаток.
Звичайно, що коли йдеться про саме такі порушення, то мова йде передовсім про країни з абсолютно недорозвиненим правом, до складу яких Україна не входить. Та проте...
Подібна практика — калічення статевих органів — якщо зважити на перегляд українських ток-шоу за участю жінок та дівчаток, вочевидь, треба сказати актуальна у нас, як і скрізь. У нас на окремі епізоди побідних каліцтв взагалі під шумок воєн не прийнято зважати: вважається, що це не масово і не про нас. Однак такі інциденти порушують цілий спектр жіночого права – на здоров’я, безпеку, фізичну недоторканність, право на свободу від катувань та жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження, а також право на життя в разі, коли ці операції призводять до смерті.
Хоча практика завдавання каліцтв жіночим геніталіям зосереджена головним чином у 29 країнах Африки і Близького Сходу, проте, це універсальна проблема також деяких країн Азії та Латинської Америки. "Руйнівні" операції на жіночих статевих органах продовжують здійснювати в деяких громадах іммігрантів, що проживають в Західній Європі, Північній Америці, Австралії та Нової Зеландії.
В ООН вважається, що попри тисячолітню традицію в окремих культурах руйнуючих операцій на жіночих статевих органах цю антижіночу халепу можна викорінити "протягом життя одного покоління". Фонд ООН в області народонаселення (ЮНФПА) спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) здійснює найбільшу глобальну програму по прискоренню відмови від завдання каліцтв жіночим статевим органам. У даний час ця програма охоплює 17 африканських країн, і також підтримує регіональні і глобальні ініціативи.
У грудні 2014 року Генеральна Асамблея ООН прийняла без голосування резолюцію A/RES/69/150 "Активізація глобальних зусиль з метою викорінення практики руйнуючих операцій на жіночих статевих органах" із закликом до держав-членів розробляти, підтримувати і здійснювати всеосяжні і комплексні стратегії для запобігання таких операцій на жіночих статевих органах, включаючи навчання медичного персоналу, соціальних працівників та громадських і релігійних лідерів із тим, щоб надати їм можливість надавати компетентні, допоміжні послуги та допомогу жінкам і дівчаткам, які піддаються ризику або які перенесли подібні операції. Резолюція також визнає необхідність активізації зусиль по ліквідації цих операцій.
Залишилося сказати лише про одне: проблема подібної шкоди жіночому організмові — не цілком культурна і не зовсім релігійна і зовсім не лише медична. Це також проблема етичного штибу. Того, як сама жінка і сам чоловік, що є її супутником, ставиться до надвитривалого, та все ж і надкрихкого храму жіночого тіла. І тут хочеться натякнути на такі цілком звичні і надзвичайно легальні речі, як легальні та нелегальні аборти (25 млн на рік у світі, 250 тисяч — в Україні), які також загальному здоровлю жінки не сприяють. Найгірше, що не сприяють також нормальному психо-емоційному станові: ні жінки, ані чоловіка, ані суспільства. Годі самообманюватися: коли ми кажемо, що в країні кількість абортів падає, то це в порівнянні з чим? 21 аборт на 1000 народжень у 2010-ті, звичайно, "звучить" краще, ніж 67/1000 в 1996-му або 102 на 1000 пологів чорнобильського 1986 року. Статистика гарна всім — недоладна лишень тим, що там, де мова про живе, ми бачимо лише мертве, цифру. Жіночки, зупиніться! Є місця, на які не потрібно зайвий раз зазіхати! Придивіться до себе, прислухайтеся до власних дзвіночків-організмів, і станьте на надкрутих поворотах цього життя хоча б трішечки, хоча б на дещицю обережнішими.