Наталя Ємченко. фото scm.com.ua
Читати потрібно. І справа тут навіть не в тому, що це по суті єдиний шлях до грамотності.
Читати треба, бо "там" – величезний багаж, який з доброї волі авторів тобі безкоштовно доступний. Ну, або майже безкоштовно.
Книги потрібно вибирати такі, щоб залишався післясмак. Якщо вам незрозуміло, що таке післясмак – ви читаєте щось не те.
Якщо ви – щасливий володар якісного внутрішнього діалогу, читати можете на самоті.
Якщо ні – шукайте компанію. Читайте паралельно з компанією (навіть якщо це всього одна людина) і обговорюйте.
Читайте класичні філософські тексти, читайте сучасних авторів, читайте фантастику.
Читайте. Обговорюйте. І пам'ятайте, що головне – після смак книги.
Для мене ж книги – це не тільки джерело інформації, але і джерело натхнення. Тобто їжа і для розуму, і для душі. Є ще книги, які я читаю для "розвантаження" (в основному це класичні детективи), але це – зовсім інша історія.
Отже, їжа для розуму. Тут швидше треба говорити не про конкретних творах, а про авторів. Їх десятки. Від бізнес-літератури до філософських трактатів.
Топ-3 на сьогодні:
Ернандо Де Сото "Загадка капіталу" . Де Сото – перуанець, вчений-економіст, який блискуче пояснив, чому для економічного благополуччя країни немає нічого важливішого верховенства приватної власності і вільного підприємництва. Тіньова, "неоформлена" економіка завжди призводить до тяжких наслідків. Винятків тут бути не може. Оскільки Де Сото розглядає приклади колишніх соціалістичних країн, то для нас ця книга з розряду must read.
Нікола Макіавеллі "Державець" . Напевно, одна з перших фундаментальних політичних праць, які я прочитала. З аптекарської точністю, фантастично цинічно і в той же час вкрай просто описані методи завоювання та утримання влади. І хоча Макіавеллі жив і писав кілька століть тому, його праці сьогодні актуальні як ніколи.
Жан-Жак Руссо "Про суспільний договір" . Жан-Жак Руссо в XVIII столітті говорив про необхідність чіткого договору між владою і суспільством, народом. Рівне про те, про що так голосно і так часто говоримо ми сьогодні, 300 років потому.
Для мене всі три книги – це класичні тексти, в яких пояснюються ключові речі, які впливають на всі суспільства, в тому числі й українське. Впливають донині.
Їжа для душі. Топ-3 на сьогодні:
Хорхе Луїс Борхес. Ранній . Для мене Борхес, особливо його рання творчість, прекрасний. "Історій всього чотири. І скільки б часу нам залишилося, ми будемо переказувати їх – у тому чи іншому вигляді". Ось так просто, лаконічно і відразу про все життя.
"Підрядник. Життя Ліліанни Лунгіної, розказане нею у фільмі Олега Дормана" . Я обожнюю книги, в яких вся епоха. Ця книга саме така. Я перечитувала її незліченну кількість разів. Дуже рекомендую.
Сергій Лук'яненко "Холодні береги" . Російський фантаст описує альтернативну реальність, в якій Ісус 2000 років тому забрав із землі все залізо – щоб уберегти людство від воєн. І про те, до чого призвело це рішення. Книга про Бога, про Слово, за допомогою якого можна робити неможливе. Про те, що Зло іноді неможливо відрізнити від Добра.
І ще один автор, який ніколи не залишає мене байдужою – це молода українська письменниця Тетяна Малярчук . Абсолютно чудовий стиль, почуття гумору та мова.
Що об'єднує ці книги? Вони спонукали мене точно сформулювати якісь важливі для мене поняття, які і раніше начебто були ясні, але не формалізовані. Вони вплинули на мій світогляд і світовідчуття. Вони – це те, що назавжди зі мною.