62-річний Андрій Макаревич: "Творчість не може бути альтернативою любові"
- Андрій Вадимович, впевнена, що з Києвом у вас пов'язані особливі спогади. Розповісте про пригоди в нашій столиці, які вам запам'яталися?
- У 80-ті роки, коли ми почали гастролювати і бували тут практично щороку, пригод було багато. Тоді ж ми були ще молоді і веселі! Але не думаю, що є сенс зараз про це розповідати. Але, повірте, ніякого сорому за ці пригоди я не відчуваю – тільки радість. Зараз же кожен раз, приїжджаючи до Києва, обов'язково зустрічаюся з друзями – слава богу, їх тут у мене багато.
- Восени у вас запланований тур по Україні. Розкажіть, чим будете дивувати шанувальників?
- Дивувати нічим не збираємося – ми не в церкві і не фокусники. Зовсім недавно у нас вийшов альбом "Вы". Начебто його хвалять всі, і основа нашої програми буде на піснях з цієї платівки. Тур планується великий: крім Києва, це будуть Харків, Одеса, Львів, Дніпро. А оскільки час на планеті біжить все швидше і швидше, це буде практично завтра.
- Чи доводилося вам свої пісні кому-небудь дарувати або продавати?
- Досить часто, особливо останнім часом. Люди просять дозволу на переспів, і я погоджуюся, адже пісня і пишеться для того, щоб її співали. Чим більше народу буде грати нашу музику, тим краще.
- Як ви ставитеся до критики?
- Для мене це не дуже важливо. Хоча коли хвалять – приємно! Але я не сиджу з завмиранням серця і не чекаю, хто і що скаже про нову платівку. Ми і самі в змозі побачити, добре у нас вийшло чи ні. Якщо це збігається з думкою наших друзів-музикантів і журналістів – приємно втричі.
- До яких сучасних груп і виконавців ви маєте симпатію?
- Мені подобається "Ундервуд" – хлопці пишуть прекрасні пісні. Від Кортнева, чесно кажучи, давно не чув нічого нового, але в цілому він пише теж чудово. А якісь банальності про любов до "Акваріуму" говорити не буду – це і так всі знають (усміхається). Що стосується українських музикантів, я, чесно кажучи, не дуже уважно стежу за тим, що у вас в музиці відбувається. Дружу з Вакарчуком, а ще з групою "Гайдамаки", з якими рік тому ми записали спільну пісню.
- Чи зустрічалися на вашому шляху божевільні фанати?
- Років 20 тому це була звичайна ситуація. А зараз, звичайно, це вже виглядає по-іншому. Ось уявіть, підходить до мене красива дівчина, простягає листочок, а коли ти розпишешся, каже: "Дякую, татові буде дуже приємно!".
- Як думаєте, чи може творчість бути альтернативою любові?
- Ні, творчість – це один із проявів любові і альтернативою нічому взагалі бути не може.
- Як зараз відбувається написання пісень "Машини времени"?
- Точно так само, як і попередні 47 років. Хтось приносить ідею, Саша (Кутіков, бас-гітарист. – Авт.) може створити мелодію. Або я приношу щось, написане цілком: спочатку довго шліфую це всередині себе, а потім розумію, що вже можна показати хлопцям. Потім ми з'ясовуємо, як пісня повинна звучати. Іноді відразу сходимося в думках, іноді сперечаємося. У кожного рівний голос в цьому сенсі. І ми практично не б'ємося (усміхається)!
- А було таке, щоб всі були проти якоїсь пісні, а вона попри все народилася і стала хітом?
- Поки ми не поміняли трошки гармонію в пісні "Не стоит прогибаться под изменчивый мир", вона всім, крім мене, не подобалась. Схожа історія і з піснею "Поворот". Спочатку Кутіков написав мелодію, яка носила назву "Сентиментальное чудовище", оскільки була дуже повільною і романтичною, як італійська балада. Потім Саша зробив той варіант, який став надалі несподівано любимо народом. Але ми ніколи не припускали, що ця пісня буде настільки популярна! А текст я написав в результаті за дві години.