33-річна Надія: "Рік в декреті сидіти не буду і швидко повернуся до роботи - вже скоро зйомки кліпу".
ПРО ПОЛОГИ
"Ніхто не чекав, що пологи будуть саме 17 жовтня: чекали після 20-го або навіть 25-го числа. Чоловік поїхав у відрядження: був упевнений, що встигне повернутися до "години ікс" – він дуже хотів бути присутнім на них. Коли я подзвонила йому і сказала, що відійшли води, він дуже засмутився. Я взяла в оберемок дітей і помчала в пологовий будинок. Міша прилетів в цей же день. Ми назвали доньку Марійкою. Дівчинка народилася здоровою: вага – 3,700 кг, зріст – 53 см. Бути матір'ю трьох дітей – це дуже круто! І, якщо Бог нам подарує ще одного малюка, ми із задоволенням його приймемо".
ПРО ВАГІТНІСТЬ
"Всі три вагітності були не заплановані, але кожна з них це щастя! Але нічого не може бути неприємніше у вагітності, ніж токсикоз. Важко. Народжувала я завжди природним способом, на цей раз теж відмовилася від будь-яких знеболюючих. Приміром, з Ігорем (старший син співачки. – Авт.) мені було складніше: він був перший і трохи раніше народився, але я все одно відчула все сама".
ПРО ПЕРШІ ПОЧУТТЯ
"Скажімо так, я була закохана в нього (Олександр, батько старшого сина Ігоря артистки. – Авт.). Це був мій перший досвід якихось дорослих стосунків. Мені тоді було вже 18 років, у мене змінилося життя – я переїхала до Києва, і мені хотілося пізнати це життя.
Він відрізнявся від інших – він був мовчазний, конкретний. І, напевно, тому я в ньому побачила більше чоловіка, ніж людину, яка щось розповідає, але нічого не робить. Він був старший за мене на 10 років. Ми прожили разом десь близько трьох років, а після народження Ігоря розійшлися. Він весь був занурений у роботу, його весь час не було, адже він намагався бути бізнесменом".
ПРО ДИТИНСТВО
"Я багато часу проводила з татом, він у мені душі не чув. Я завжди кажу, що я татова донька, хоча з мамою я теж достатньо часу проводила. Пам'ятаю, що ми ходили раків ловити – ми тицяли руки в ці нори, і витягали раків. Я просто дивуюся, як могла це виконати тоді – зараз би я вже на це не зважилася! Все-таки тоді я була ще тією пацанятком. Тато навіть вчив мене відкривати пиво зубами (сміється)".
ПРО БАТЬКІВ
"Мама і тато спочатку працювали на військовому заводі. Потім мама пішла в торгівлю: якісь дитячі речі "перла" до Польщі, до Туреччини, крутилася, як білка в колесі... Ми жили середньо. Килими були, але відеомагнітофона не було. Зате був магнітофон. Якраз тоді я почала знайомитися з музикою. Все почалося з Майкла Джексона: мама привезла з Польщі його касету.
Напевно, бажанням стати артисткою я пішла в маму. Коли я була маленькою, і мама працювала на заводі, то вона влаштовувала там професійні свята в будинку культури. І я бачила, як моя мама танцює бальні танці. А коли я сиділа в залі для глядачів і вперше почула, як вона співає – я розплакалася! Якби моя мама наполягла на своєму і спробувала стати артисткою, може бути, тоді я б не стала. Але моя мама все тримала на собі, а тато поступово почав захоплюватися спиртним. Це було дуже неприємно, особливо для мами, адже вона його дуже любила"
ПРО СИНА ІГОРЯ
"Коли не було гастролей, з малюком сиділи мама і я, а ще до нас приходила няня. А потім син жив з двоюрідною сестрою Саші в Італії. Зрозуміло, це все було дуже важко. Я пам'ятаю, що в якийсь час у мене взагалі почалася депресія – через відсутність спільного проведення часу з малюком. Я відчувала якусь внутрішню безвихідь, адже з одного боку розуміла, що не можу піти з роботи, а з іншого – не було можливості проводити з дитиною стільки часу, скільки хотілося.
А коли не було гастролей і роз'їздів, ми з ним і на велосипедах каталися, і в футбол грали, і до Венеції їздили. І я не пам'ятаю, щоб у мене були ситуації, коли дитина хапав мене за руки і просив залишитися. Він завжди все розумів. Всі почуття, які в ньому вирували, він тримав у собі. Але те, що ми пропустили колись у дитинстві, ми не намагаємося заповнювати зараз. Інакше виросте мамій – а потрібно пам'ятати, що росте хлопець".
ПРО ЧОЛОВІКА
"Міша (Михайло Ужумцев, російський бізнесмен. – Авт.) – перший і останній для мене чоловік, з яким хочеться прожити все життя. У тому, що він моя доля, я переконалася дуже швидко. Коли дві людини з непростою долею, зі стосунками , з інших країн і міст, з'єдналися і вирішили, що будуть жити разом, будуть у Києві – це не закоханість. У мене дуже глибоке почуття впевненості в цій людині".
ПРО РОБОТУ
"Колись, в 2002-му, я сказала продюсерам "ВІА Гри": "Я народжую і повертаюся". Вони, незважаючи на те, що були ображені, навідувалися до мене, дивилися, чи не розповніла я. І я вже через місяць була в кадрі, повернулася до репетицій. Цього разу я теж навряд чи рік буду вдома сидіти. Я далі хочу займатися творчістю. Скоро будуть зйомки кліпу, а ще намічаються зйомки у фільмі (який саме – поки не скажу) наступного року. Я навіть не можу собі уявити, як це – зупинитися і нічого не робити! У мене постійно виникають якісь ідеї, які хочеться здійснювати. Я почала малювати картини, потім зайнялася дизайном одягу. У мене було давним-давно бажання створювати одяг, і ось я наважилася. Мені це подобається – не тільки сам процес, але і те, що в моїй професії це робить мене ще багатшими. Я сама собі стаю цікава як особистість. Адже я свого часу пішла з "ВІА Гри" саме тому, що знайшла в собі сили визнати, що у мене з цим колективом немає майбутнього, як особистості".