Мене часом дивує недалекозорість українських чиновників. Після виступу президента Зеленського на кліматичному саміті у Глазго стало зрозуміло, що декарбонізація стає завданням №1 у національному екологічному порядку. Це означає, що зусилля всіх гілок влади мають бути спрямовані на виконання міжнародних зобов'язань, які Україна взяла на себе у рамках Паризької угоди.
Фінансування досі є "ахіллесовою п'ятою" української декарбонізації. За оцінками експертів, щоб знизити до 2030 року рівень викидів СО2 на 65% порівняно з 1990 роком, нашій країні потрібні інвестиції обсягом 102 млрд євро. Насправді цих грошей немає. Розраховувати на міжнародну допомогу такого масштабу вкрай наївно. Тому Україні потрібно шукати внутрішні резерви.
Одним із таких резервів може стати використання брухту у металургійному виробництві. Підраховано, що одна тонна брухту заощаджує 740 кг вугілля та знижує обсяги парникових викидів на 1,5 т. На сьогодні це найпростіший та найдешевший інструмент декарбонізації. Саме тому брухт стає стратегічно важливою сировиною не тільки для металургії, але і для всієї економіки. Можна сміливо стверджувати, що виконання Україною цілей Паризької угоди багато в чому залежатиме від того, чи зможе наша країна акумулювати достатні запаси металобрухту.
З останнім ми маємо великі проблеми. За 10 місяців поточного року з України було експортовано 504 тис. т брухту, що у 24,5 раза більше, ніж за 12 місяців 2020 року. Такий феномен пояснюється різким зростанням світових цін на цю сировину до рівня вище 500 дол./т. За таких цін діюче експортне мито на брухт у розмірі 58 євро/т виявилося неефективним. З середини року вітчизняні меткомбінати почали відчувати дефіцит брухту. У деяких заводів брухту залишилося на 4-5 днів роботи, після чого доведеться зупиняти виробничі лінії.
За прогнозами експертів, зупинки металургійних заводів призведуть до втрати 1,5 млрд дол. експортного виторгу до кінця цього року. Якщо 2022 року проблему з брухтом не буде вирішено, економіка втратить ще 1,4 млрд дол. надходжень від експорту, а держава — не менше 20 млрд грн податків. Щоб уникнути такого варіанта розвитку подій, металурги просять запровадити до 2023 року мораторій на експорт брухту. Мінекономіки спочатку погодилося на цей варіант, але потім запропонувало збільшити ставку експортного мита на брухт до 200 євро/т. Для бізнесу цей варіант не є ідеальним, але може стати компромісним.
Так чи інакше, але експорт брухту треба негайно обмежити. Інакше вже до кінця року Україна отримає кризу в металургії, яка швидко переросте на загальноекономічну. Ну і, звісно, декарбонізація. Якщо у листопаді не обмежити експорт брухту, про неї можна забути. У цьому випадку міжнародний імідж нашої країни буде суттєво зіпсований, і на фінансову допомогу донорів на цілі декарбонізації можна не розраховувати.