По суті, усі ці книжки – це портрети поколінь: колишніх і теперішніх, вигаданих і реальних. Автори описують їх особливості, сподіваючись, що засилають капсулу в майбутнє, тобто у вічність, а нас цікавлять "живі" подробиці життя, які однакові для кожної епохи. Наприклад те, що за всі часи доводилося робити власноруч. Здогадайтеся, що саме?
Джек Керуак. Біґ-Сур. – К.: Комубук, 2021
Цей роман, написаний у 1962 році у характерному стилі авторської "спонтанної прози" багато хто з критиків називають пізнім шедевром Джека Керуака (1922-1969).
За сюжетом, та й за реальними подіями у житті, намагаючись дати раду наслідкам неочікуваної слави, що прийшла після публікації роману "В дорозі", та надмірному вживанню алкоголю, альтер-еґо автора на ім’я Джек Дулуз поселяється у самотній хатині в каньйоні Ретон у Біґ-Сурі. Саме тут він сподівається віднайти душевний спокій і звільнити свою свідомість від дедалі інтенсивнішого божевілля. Утім, це важко здійснити, особливо, коли у "безжурного їздця" всі спокуси "життя-в-дорозі" завжди поруч, а до Сан-Франциско з його богемним літературним середовищем і шаленими пиятиками рукою подати.
Роман "Біґ-Сур" – це один із найбільш стилістично зрілих та ретроспективних текстів Керуака, який є заразом колективним портретом цілого покоління в американській культурі другої половини ХХ століття, покоління, яке з волі самого Керуака отримало сьогодні вже культову назву "бітники".
Джордж Орвелл. Донька пастора. – К.: Видавництво Жупанського, 2021
На тлі відомого доробку цього автора на кшталт "1984" і "Колгоспу тварин" про суспільство майбутнього і становлення СРСР, для багатьох досі залишаються невідомими інші твори Орвелла. Зокрема роман "Донька пастора" про пошук свободи у консервативному суспільства англійської провінції 30-х років минулого сторіччя.
Серед героїв і персонажів – незаміжня донька превелебного, яка веде домашнє господарство і порядкує скромним церковним бюджетом, її дратівливий і невдячний батько, ну й паства англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. Безпросвітні будні, звична в’язниця провінційного містечка.
Так би й не побачила головна героїня у своєму житті нічого, окрім рідного болота, без жодних перспектив бодай колись змінити чи розірвати осоружне буденщини, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя – тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього…
Євстахій Загачевський. Львівська братія. – К.: Пропала грамота, 2021
З-поміж решти всього автентичного ця книжка крута ще й тим, що написана не сьогодні, а доволі давно, витримавши кілька перевидань. Крім того, написана автором, по-перше, з незіпсованим радянською літературою смаком, по-друге, по гарячих слідах подій, про які він пише. Тобто учасник, чи пак сучасник.
Коротше, герой історії визвольних змагань, які у даному випадку виросли не на ідеологічному ґрунті, без якого, звісно, нічого навіть тоді не виростало, а не в останню чергу через примусову зміну життєвих обставин. Ось так собі жили собі люди у своїй айстро-угорській реальності – хоч би й та сама "львівська братія" у цій історії – аж раптом прийшли перед війною "червоні" визволителі, загарбавши житло і жінок, життя і долю, і треба було щось робити.
Власне, нічого особливого так і не сталося, і той самий Львів по тому все-таки перетворився з культурної столиці на радянську провінцію, з якої всі знали лише автобуси ЛАЗ, але вони принаймні спробували. Чи то запхавши штаєр за пояса і пішовши у підпілля, в ОУН чи УПА, а чи написавши про те, як усе насправді було.
Юрій Винничук. Вілла Деккера. – Х.: Фабула, 2021
У цьому романі – ретродетективі й політичному трилері – дія так само відбувається у Львові, але за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного міста, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги – усе це читач знайде у новому романі Винничука.
Тож кримінальні та політичні таємниці, драматичні події та розслідування не залишать байдужими того, хто починав читати цього автора з його незабутніх "Дів ночі", продовжуючи "Танго Смерті" і "Нічним репортером". Наразі у романі жиуть і діють редактори і репортери, поліцейські комісари і повії, а також контрабандисти, консули, розвідники і звичайно, львівські батяри, яких автор згадує на початку серед інших дійових осіб. Не обійшлося, звісно, й без любовних інтриг.
"- Ти співпрацювала з Деккером? Вона вискочила з ліжка у всій своїй неповторній красі, стріпнула волоссям і сказала: – До чого ти оце все ведеш? Я його ледве знала. Колись влізла в той Німецький народний союз. І що тепер? Ти його шукаєш? – Його всі шукають. Вона гмикнула і пішла до лазнички. Я провів захопленим поглядом її гаряче тіло. Повернулася вона відверто надута. Залізла в ліжко і сказала холодно: – Подай мені келих".
Каталіна Браузе. Пустельна банда. У лiгвiі Грiзного Гризлi. – Х.: Віват, 2021
Колись, ще до комп’ютерної ери, така популярна гра сьогодення, як той самий "Майнкрафт" замінялася подібним до неї чтивом, навіть не коміксами. Наприклад, "Пригодами мурашки Ферди", в яких так само існували світи – людей та інших створінь, з якими ті змушені були співіснувати. Ті самі мурашки, от лишень великі, які називаються термітами, живуть у цій книжці, яка цілком заступає згадані пригоди Ферди і намагаються не бути гіршими за персонажів у "Майнкрафт" – "творчий" і той, де "виживання".
Тож посеред пустелі Сандара, де сяє прекрасне магічне світло, а 1001-та-навіть-більше піщинок мерехтять жовтим золотом, під старою акацією стоїть старий і величезний, як корабель, термітник. А у ньому, крім мільйона термітів, мешкають четверо друзів.
"Кожен із друзів спить у власному підвісному ліжку, у затишній нірці, – повідомляють нам. – І всі нори поєднані ходами. Думдідум — наймолодший із друзів. У його гамаку завжди можна знайти баночку з фініковим мармеладом: він просто обожнює солодощі! У темній нірці Фенека сяють на ліпки із "Зоряними війнами". Будь обережний, коли заходиш до нірки Тімі: поряд із його гамаком висить боксерська груша! Цей дрібний терміт іноді сильно гнівається. В нірці Санді стоїть коричнева валіза. У ній можна знайти всілякі дивні штукенції, дуже необхідні похмурому хамелеонові в мандрівках".
Ну, а п’ята героїня цієї дивовижної історії – це кенгурова миша Бріош, схожа на Крихітку Ру з "Вінні Пуха", але про це вже варто прочитати самим, якщо не вірите…