На кліматичному саміті у Ґлазґо Україна підтвердила свої зобов'язання. Вони зафіксовані в оновленій версії національно-визначеного внеску до Паризької угоди НВВ2. Згідно з цим документом наша країна зобов'язується до 2030 року скоротити викиди СО2 на 65% від рівня 1990 року. До 2060 року українська економіка має стати вуглецево-нейтральною, тобто економікою з нульовими викидами парникових газів.
Щоб досягти поставленої мети у сфері декарбонізації, Україні потрібно звернути особливу увагу на металургію. За оцінками експертів, тут сьогодні генерується 26% національних викидів СО2. Цей показник значно вищий, ніж у середньому у світі, де металургія виробляє лише 6% викидів вуглекислого газу. Статистика показує, що власні інвестиції українських металургійних заводів в екомодернізацію зростають. Якщо у 2017 році на цю мету було спрямовано 4,1% усіх капітальних інвестицій ГМК або 55 млн дол., то у 2020 році – 8,3% або 138 млн дол.
Це багато чи мало? За оцінками експертів, лише на впровадження найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) щодо зниження викидів вітчизняним підприємствам ГМК потрібно 6,6 млрд дол. інвестицій. Для досягнення вуглецевої нейтральності українській металургії будуть потрібні інвестиції обсягом 25,5 млрд дол. Тому суми, які сьогодні вкладають меткомбінати в екомодернізацію, вкрай малі порівняно з тими, які треба вкладати для досягнення цілей декарбонізації.
Державі важливо зрозуміти, що декарбонізація не є проблемою виключно ГМК, це проблема, яку треба вирішувати спільними зусиллями влади та бізнесу. Держава має створити інструменти фінансової підтримки декарбонізації у промисловості, такі як державний фонд декарбонізації. До нього можна зараховувати частину надходжень від еконалогу, як це передбачено у законопроєкті, зареєстрованому у парламенті. Його потрібно прийняти і рухатися веред, оскільки самі компанії не подужають обсяг інвестицій, потрібний для декарбонізації.
Крім того, влада повинна розуміти, що інвестиційний цикл у металургії становить 20 років. Не можна просто ухвалити рішення і завтра отримати результат. Тут потрібне довгострокове державне планування. Тому у найближчі 10 років влада і бізнес в Україні повинні ухвалити рішення, які саме технології декарбонізації будуть впроваджуватися і розробити докладну дорожню карту для досягнення поставлених цілей. На перебудову під нові реалії зеленої економіки вітчизняній металургії потрібно 30-40 років, і цей шлях вона має пройти разом із державою, щоб максимально ефективно використати всі наявні ресурси та можливості.