З 1 квітня 2020 в чотири рази зросла кількість лікувальних закладів, які повинні надавати невиліковно хворим пацієнтам паліативну медичну допомогу. У зв’язку з цим у лікарському середовищі розпочалася дискусія: чи потрібно фінансувати виключно, пріоритетно, лікувальні заклади (хоспіси), які раніше, до "реформи", надавали ці послуги, або потрібна так звана децентралізація? Що краще для пацієнта та його родини? Це перед усім є питанням грошей: яким чином Національна служба здоров'я (НСЗУ) повинна розподіляти кошти між лікувальними закладами. На превеликий жаль, пацієнтська спільнота не залучається до дискусії, тому спробуємо подивитися на ситуацію з точки зору саме пересічного пацієнта, який проживає на відстані від обласного центру, в районі. Розглянемо на прикладі мережі лікувальних закладів, що надають стаціонарну паліативну допомогу, яку було створено НСЗУ з 1 квітня 2020 року.
До початку другого етапу медичної реформи у Львівській області існувало 12 лікувальних закладів, в яких працювали відділення паліативної медичної допомоги, та два спеціалізованих лікувальних заклади: Комунальна Львівська міська лікарня "Хоспіс" та Самбірська районна лікарня "Хоспіс", перша, відповідно, розташовувалась у м. Львів, друга, попри назві, біля м. Дрогобич.
Медична реформа "вторинки" суттєво збільшила число лікувальних закладів, що надають паліативну допомогу у Львівській області: загалом стало таких 28 (100% зростання). Побудовано цілу "мережу", яка покриває область, але, за нашою думкою, не завжди рівномірно: наприклад, 6 закладів працюють у місті Львів, ще чотири заклади розташовані між містами Дрогобич і Трускавець, інші розподілені біль-менш рівномірно по області.
Цілком зрозуміла "концентрація" спеціалізованих лікувальних закладів в обласному центрі: два з них повинні надавати дитячу паліативну допомогу: КНП "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр", КНП "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр", у самому Львові давно працює КНП "Лікарня "Госпіс".
Але які переваги має все це "мережування" для важкохворого пацієнта, якого вже неможливо вилікувати, якому потрібен тільки якісний догляд, психологічна, духовна підтримка та спостереження лікаря? Для пацієнта це є:
- Можливість провести останні свої дні в себе вдома, або недалеко від нього, якщо виникне потреба у спеціальному догляді.
- Він не розлучається, не відділяється від родини – цілком зрозуміло, що родина буде відвідувати пацієнта найчастіше, якщо він знаходиться в лікувальному закладі недалеко від дома.
Тому НСЗУ створила не тільки мережу лікувальних закладів-стаціонарів, які наближені до пацієнтів, але й надала їм гроші для надання паліативної допомоги вдома: мобільні служби. За цією "європейською моделлю", стаціонарні заклади не повинні тримати пацієнтів, так би мовити, "до кінця", попри їх бажання жити в себе вдома. Стаціонар потрібен, у більшості випадків, для корегувальної підтримувальної терапії, від 7 до 14 діб, а після цього, за бажанням пацієнта, він може повернутися додому під нагляд та патронаж мобільної паліативної служби.
Вперше, завдяки НСЗУ, було створено європейську модель паліативної медичної допомоги: сімейний лікар – мобільна служба – стаціонар (хоспіс), яка розповсюджена на всю Україну.
Тепер щодо "грошей". Візьмемо приклад, наведений вище. Місто Дрогобич, в якому НСЗУ профінансувало (оплатило послуги за контрактом на 9 місяців) три лікувальних заклади:
| Фінансування від НСЗУ | |||
| № | Стаціонарна паліативна допомога, грн | Мобільна паліативна допомога, грн | |
| 1 | КНП "Самбірська районна лікарня "Хоспіс" (розташовано біля м. Дрогобич) | 379 729,39 | 1 268 421,20 |
| 2 | КНП "Дрогобицька районна лікарня" | 1 012 611,71 | Не фінансується |
| 3 | КНП "Дрогобицька міська лікарня №3" | 569 594,09 | Не фінансується |
Зовсім поруч знаходиться м. Трускавець, в якому НСЗУ профінансувало КНП "Трускавецька міська лікаря" (№4 на мапі): стаціонарну паліативну допомогу на 2 278 376,36 грн., мобільну паліативну допомогу на 443 947,42 грн.
Подивитися на їх локалізацію можна на мапі нижче.
"До реформи" у цьому районі існував тільки один заклад: "Самбірська районна лікарня "Хоспіс", та пацієнт не мав з чого вибирати, його право на вільний вибір лікувального закладу було обмежено: або сюди, або до Львова.
Тепер, як ми бачимо, біля м. Дрогобич є три лікувальні заклади, де пацієнт має можливість отримати паліативну медичну допомогу. Та він буде вибирати найкращій, або, якщо йому усі три заклади не сподобаються, ще є неподалеку Трускавець.
Це створило конкурентне середовище, яке, як відомо, викликає підвищення якості обслуговування, бо гроші йдуть за пацієнтом, а пацієнт піде туди, де найкращі умови.
Ще потрібно звернути увагу на те, що біля м. Дрогобич за стаціонарне лікування буде конкурувати три лікувальних заклади, але "Самбірська районна лікарня "Хоспіс" має перевагу у тому, що вона може реалізовувати повноцінну модель "стаціонар – мобільна служба". Або Самбірська районна лікарня "Хоспіс" буде переважно впроваджувати мобільну паліативну допомогу та співпрацювати з іншими двома лікарнями – майбутнє покаже.
В чому виграв пацієнт, які додаткові можливості або переваги надала йому та його родині реформа "вторинки" щодо отримання паліативної медичної допомоги?
- Можливість обирати найкращий лікувальний заклад, в якому до нього будуть ставитись як до людини, а не так, що "лягай та чекай свого останнього часу";
- Будуть враховуватися його потреби та бажання, один з найважливіших – це провести останні свої дні та часи у себе вдома, в оточенні родини;
- Медична допомога не буде перериватися, якщо пацієнт побажає бути вдома, йому буде надаватися мобільна паліативна допомога.
На останнє. Треба розуміти, що старіння населення, нові інфекційні захворювання перетворюють прямо зараз як модель системи охорони здоров’я, так і модель соціального захисту населення. Стаціонарні медичні заклади або "інтернати", "пансіонати" з великої кількістю пацієнтів-клієнтів не є безпечними місцями як для них самих, так і для персоналу.
Можливо, медично-соціальне обслуговування людей похилого віку, невиліковно хворих пацієнтів повинно ставати індивідуальним або здійснюватись у невеликих групах, в яких більш реально дотримуватися санітарно-епідемічного режиму. З цієї точки зору майбутнє за невеличким паліативними відділеннями (хоспісами) на 5-10 ліжок та мобільним службами надання паліативної допомоги вдома.
Так що відповідь на питання на початку буде така: поки що краще мати чотири лікувальні заклади, а які з них найкращі для пацієнтів – продемонструє майбутне.