Розпочатий кілька місяців тому конфлікт між Російською Федерацією і Туреччиною через збитий російський військовий літак на турецькій території судячи з усього має стійку тенденцію до продовження. Принаймні про це свідчить постійний обмін безсторонніми висловами і звинуваченнями на адресу один одного з боку вищих посадових осіб обох країн.
У зв'язку з цим, останнім часом безліч експертів і політиків заявили про необхідність інтенсифікації спілкування України з Туреччиною для взаємовигідного співробітництва. У чому конкретно може представляти інтерес Туреччина для України у зв'язку з новою сформованою політичною кон'єктурою в Чорноморському регіоні.
Як відомо, Туреччина з самого початку висловила підтримку територіальної цілісності України, кримських татар та недопущенню втручання у внутрішні справи української держави з боку Росії. Проте Туреччина поводиться гранично акуратно з українського питання, так як у неї є ряд схожих проблем, а саме: курдський сепаратизм і незаконна окупація північної частини Кіпру. Поглиблення Туреччини в українські проблеми може спровокувати Російську Федерацію за відкриту підтримку курдів. Цілком очевидним є той факт, що ні Туреччина, ні Росія не готові зараз до більш серйозної конфронтації між собою. Отже, такий статус-кво між ними найближчим часом буде збережуться, але економічні відносини і співробітництво з ЄС буде змінюватися, в цьому і криється особливий інтерес для України.
Туреччина вже давно робить все від себе залежне для зближення з ЄС. У цьому вона і Україна дуже схожі. Обидві країни на порозі отримання безвізового режиму з ЄС і продовжать поглиблене співробітництво з Європейським Союзом по різних напрямах. Російська Федерація навпаки, у зв'язку з погіршенням своїх відносини із Заходом буде перебувати в стані заморозки активного співробітництва з ЄС. У цьому зв'язку, Україна повинна більш енергійно налагоджувати свою роботу з Туреччиною в напрямку інтеграції в європейські структури, а саме проводити постійні консультації, переговори, зустрічі і т.д спрямовані на двосторонню кооперацію в цьому напрямку.
Особливий інтерес представляє для України нові перспективи щодо розвитку двосторонніх економічних відносин, що відкриваються. Туреччина була п'ятим за величиною партнером Росії по торговельному обороту. На даний момент у зв'язку з торговим ембарго, ця позиція Росії зміниться. Україна може і повинна використовувати всі можливості для того, щоб поборотися за вивільнювану нішу на турецькому ринку, особливо в частині експорту до Туреччини сільськогосподарської продукції. Українські виробники потенційно здатні істотно збільшити поставки соняшникової олії, зерна, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур до Туреччини.
Безумовно пожвавленню торгівлі між Туреччиною та Україною сприяла б Угода про зону вільної торгівлі між країнами. Переговори в цьому ключі йдуть вже давно, але останні політичні подія можуть дати новий імпульс і стимул. Міністр аграрної політики і продовольства України Олексій Павленко висловив надію про те, що укладення угод про зону вільної торгівлі з Туреччиною можливе в 2016 році. Імовірно, в початку 2016 року в Україні повинен приїхати прем'єр міністр Туреччини Ахмет Давутоглу. На початку березня може відбутися візит Порошенка до Анкари.
Зрозуміло, що не все залежить в цій ситуації від України, важливо також і бажання Туреччини підняти свої відносини з офіційним Києвом на інший, більш якісний рівень. Тому зближення з Туреччиною і переконання її у взаємних діях в бік України є найважливішими завданнями української дипломатії 2016 року.