Муса Магомедов
Україна прийняла на себе зобов'язання скоротити викиди парникових газів до 2030-го на 65% від показників 1990 року. Ця амбітна мета зафіксована в тексті Другого національно-визначеного внеску (НОВ2) нашої країни в Паризьку угоду. Документ затверджений Кабміном і буде презентований міжнародній спільноті в листопаді на кліматичному саміті в Глазго.
Головною проблемою українського НОВ2 є невизначеність з джерелами фінансування. Простіше кажучи, незрозуміло, де взяти гроші на його виконання. Загальна розрахункова вартість всіх заходів оцінюється в 102 млрд дол. В останню мить в документ внесли положення про те, що цілі НОВ2 досяжні лише у випадку міжнародного фінансування. Але давайте подивимося правді в очі: два роки ми не можемо отримати від МВФ 2,9 млрд дол. Що вже говорити про суму в 35 разів більшу?!
На сьогоднішній день, єдиний очевидний інвестор, який готовий вкладати кошти в декарбонізацію української економіки, – це металургійні підприємства. З 2023 року у ЄС починає діяти імпортне вуглецеве мито СВАМ, тому екомодернізація виробництва для металургів – це питання виживання і збереження конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Правда, впровадити екотехнології повністю за свої кошти меткомбінати не зможуть. Йдеться про колосальні суми, тому без допомоги держави не обійтися.
Втім, існує дешевий і швидкий спосіб знизити викиди СО2 в металургії і, тим самим, прискорити виконання кліматичних зобов'язань України. Цього можна домогтися, якщо збільшити використання брухту в металургійному виробництві. Однак легше сказати, ніж зробити. За останні півтора року світовий попит на брухт рекордно виріс. В підсумку ціна на цю сировину підскочила до більш ніж 500 дол./т. При такій ціні діюче експортне мито на брухт в розмірі 58 євро/т припинило виконувати свою захисну функцію.
Це призвело до форсованого вивезення брухту з України. З початку 2021 року з країни було експортовано 335 тис. т брухту, що в 20 разів більше, ніж за весь 2020 рік. За розрахунками експертів, якщо не ввести мораторій на експорт брухту, то до кінця року загальний обсяг експорту брухту перевищить 1 млн т. Тобто 30% сировини, потрібної для стабільної роботи металургії, піде на зовнішні ринки. Якщо врахувати, що 95% українського брухту купує наш основний конкурент – Туреччина, то ситуація стає особливо тривожною.
Отже, через зростаючий дефіцит брухту під загрозою опинилися міжнародні кліматичні зобов'язання України. Сьогодні тільки національна металургія здатна забезпечити швидке скорочення викидів СО2 при мінімальному вкладенні коштів. Однак для цього потрібно, щоб уряд ввів тимчасовий мораторій на експорт брухту. Металурги вважають, що поки можна говорити про мораторій до 2023 року, після чого буде потрібно переглянути рішення з урахуванням загальносвітової кон'юнктури. Таким чином, одне рішення може допомогти одночасно державі та бізнесу.