Президент, прем'єр, мер Києва, інші політики і чиновники щоразу щось відкривають, десь перерізають стрічки. Їх можна зрозуміти – треба показувати досягнення в роботі. Ось тільки досягнення ці якісь не масштабні: заасфальтовані ділянки доріг, мости через локальні річки, а частіше просто школи, дитячі садочки і амбулаторії, які в країні повинні будуватися та реконструюватися тисячами. Хіба що приходить на думку Бескидський тунель – найзначніший з інфраструктурних проектів останніх років.
І я задумався. А чим би наша нинішня влада дійсно могла пишатися, перерізаючи стрічку? Не буду думати про всю країну, а поглянемо на Київ. Які масштабні проекти потрібні столиці?
Окружна дорога
Цей гігантський проект кілька разів анонсували, фінансували проектні роботи, планували землевідведення. Будівництво було таким близьким, що місцеві жителі, чиї інтереси воно могло зачепити, вже виходили на пікети. Але нічого не сталося. Жоден етап будівництва не почався. І, напевно, це добре. Тому що починати такий проект без відведення землі, плану освоєння територій, узгодження з місцевими громадами і прийняття інших складних рішень просто безглуздо. Проте, дорога потрібна гостро, Київ росте і об'їзна для транзитного транспорту – нагальна потреба, як би дорого це не коштувало.
Транзитна траса через центр міста (тунель або об'їзні дороги)
В Європі практично немає великих міст з таким щільним автомобільним рухом в центрі, як в Києві. Всі міста вивели трафік за межі центральної частини. І тільки в Києві центральна вулиця служить транзитною магістраллю. Транзитний рух з центру треба прибрати. Для цього потрібно нова організація руху, можливо, тунелі. Так, це дорого і технічно складно. Так, ми втратили навички реалізації таких проектів. Але робити треба. Можливо, варто запросити іноземних урбаністів, інженерів, шляховиків.
Метро на Троєщину і Виноградар
Міська влада розписалися в безсиллі завершити будівництво лінії метро на Троєщину. Грошей пішло прірва, а як досягти результату ніхто не знає. Але метро все ж потрібно. Сотням тисяч киян воно полегшить життя. Єдиним способом цей проект реалізувати я бачу концесію. Необхідне залучення потужного іноземного концесіонера, можливо з Китаю, який метро все ж побудує і експлуатуватиме. Продовження гілки метро на Виноградар вже озвучувалося київською владою і теж може бути солідним проектом. Причому не дуже складним – його місто може реалізувати і самостійно. Якщо, звичайно, зробить концентровану інвестицію, а не стане за звичкою розмазувати фінансування на двадцять років. Метро для такого величезного міста як Київ завжди буде виграшним, престижним і потрібним проектом.
Велика багатофункціональна спортивна арена
Тисяч на 15 глядацьких місць. Щоб можна було провести хокейний або баскетбольний матч, чемпіонський боксерський поєдинок, концерт зірки першої величини, партійний з'їзд. Такий комплекс планували побудувати ще п'ять років тому під Євробаскету-2015. Але турнір з України було перенесено, і будівництво так і не розпочали. Може й на краще, бо планувалося побудувати арену на Обухівському виїзді з Києва, а там не найкраще транспортне сполучення. Можливо, повернутися до теми будівництва і розглядати район проспекту Академіка Глушкова, де вже багато років стоїть величезний остов невдалого футбольного манежу. Там і метро в двох кроках – станція "Іподром".
Новий сміттєспалювальний завод і нові очисні споруди
Колись їх побудували на околиці міста, за багато кілометрів від великих житлових масивів. Зараз багатоповерхові житлові будинки підійшли впритул і до очисних, і до сміттєспалювального. Незважаючи на модернізації, ці споруди ніяк не йдуть на користь екології міста. Їх треба переносити, відсувати від житлових масивів. А сміттєспалювальний завод до того ж і відверто застарів технологічно.
Будівництво урядового кварталу.
Це був би мегапроект не тільки будівельно-інфраструктурний, а й політичний. Є практика нові столиці будувати. Нам якщо не столицю, то хоча б сучасні офісні приміщення для розкиданих по місту урядових органів побудувати і звільнити від них центральну частину міста. Кабінет міністрів зараз працює в офісному будинку, побудованому 80 років тому. Воно помпезне, але всередині застаріле і незручне для роботи в сучасному ритмі.
Це все дорогі, складні і довгі проекти. Але коли щось буде реалізовано і запрацює, то ніхто через роки і десятиліття не дорікне ініціаторам цих будівництв в нерозумному витрачені гроші. Зараз ніхто не скаже, що на будівництво метро в Києві в 1960-х витрачено багато грошей. Хоча це так. Палац спорту служить вже більше 50 років. І він був суперсучасною, складною і дорогою спорудою свого часу.
Але, на жаль, нічого з перерахованого не робиться і навіть не планується. Поки що, боюся максимально масштабним будівництвом в Києві нам піднесуть звичайний ремонт шляхопроводу на Шулявці.