Муса Магомедов
Парламент не проголосував за дискусійний законопроєкт №4167 про промислове забруднення. В теорії цей з/п повинен був покласти початок екологічної модернізації української промисловості, від якої залежать конкурентні позиції вітчизняних експортерів. Однак автори документа пішли іншим шляхом. Закладені ними норми є нездійсненними і шкідливими для розвитку промисловості.
Головна претензія бізнесу до законопроєкту №4167 – це абсолютно нереальні терміни впровадження найкращих доступних технологій і методів управління (НДТМ). Автори документу вважають, що промисловцям вистачить на завершення цього процесу чотири роки, посилаючись при цьому на європейський досвід. Екомодернізацію, за задумом авторів, підприємства повинні проводити за власні кошти, без участі держави.
А тепер давайте подивимося на реальний європейський досвід. Виявляється, що сусідній Польщі на впровадження НДТМ знадобилося 20 років, Словаччини – 17. Жодна європейська країна не змогла провести екомодернізацію промисловості швидше, ніж за 15 років, а деякі країни – члени ЄС проводять її досі. Все це відбувається при потужній підтримці держбюджетів і спеціальних фондів Євросоюзу. Станом на 2021 рік таким чином в європейську промисловість було інвестовано 450 млрд євро і ще 800 млрд євро планується інвестувати до 2030 року.
За оцінками експертів, українським промисловим компаніям на проведення екомодернізаціі потрібно 10 млрд дол. У підприємств навіть близько немає таких коштів. Нагадаю, що протягом майже трьох років в Україні падали обсяги промислового виробництва, вже півтора року підприємства працюють в умовах карантинної кризи. Збитки вітчизняного бізнесу за останні 15 місяців склали близько 400 млрд грн. За таких умов норми, прописані авторами в з/п №4167, виглядають просто знущанням над промисловістю.
"Страусина позиція" влади стосовно екомодернізаціі – глибоко помилкова! Успішний досвід ЄС показав, що цей масштабний проєкт під силу здійснити лише за умовами державно-приватного партнерства. Бізнес не відмовляється від участі у фінансуванні проєктів, але без допомоги держави він не впорається. Крім того, підприємствам знадобляться від влади фінансові та податкові стимули, державні гарантії та компенсація за кредитами на екомодернізацію.
Замість усього цього автори з/п № 4167 наділяють контролюючі органи правами закривати підприємства, які не виконали нереальні терміни і умови екомодернізаціі. З таким підходом цей з/п може стати каталізатором деіндустріалізації України. Без промисловості ми втратимо всі шанси на успішне економічне майбутнє.
Тепер чекаємо нової сесії і сподіваємося, що влада нарешті подивиться реально на потрібні екологічні реформи, сяде за стіл переговорів з бізнесом і пропрацює реальні інструменти вирішення екологічних проблем.