Податкова реформа в Україні стала головною темою Національної ради реформ 3 вересня. Розглядалися 2 варіанти реформи – варіант міністерства фінансів і варіант податкового комітету Верховної ради. На столах знаходився й третій варіант – об’єднана концепція громадських організацій, але його в регламенті не було.
Варіант міністерства фінансів або Майстерність бігу на місці з перешкодами.
Що отримає економіка у пропозиціях міністерства фінансів? Насамперед, це синхронізація ставок основних податків: ПДВ = 20%, Єдиний соціальний внесок = 20%, Податок на доходи фізичних осіб = 20%, Податок на прибуток = 20%. Таким чином, навантаження на фонд оплати праці дещо зменшується, але якщо порівнювати з прийнятим раніше законом, який передбачав застосування коефіцієнту 0,6 до ставки ЄСВ з 2016 року, то впаде воно лише на кілька процентних пунктів. Натомість невеликий позитив компенсується підвищенням податку на прибуток, розширенням бази оподаткування нерухомості з підвищенням ставок. Крім того, мають завмерти в очікуванні платники спрощеної системи 2 та 3 груп, бо їх в цьому проекті вже немає, натомість з’являється група Б із зменшенням граничного обороту за нею на рівні 2 мільйонів гривень на рік (для 3-й групи нині – 20 мільйонів гривень). Умови функціонування нової спрощеної системи остаточно невідомі, але, судячи з графіків у презентації мінфіну, податкове навантаження тут зросте. Таким чином, невелике покращення в частині оподаткування фонду оплати праці містить букет погіршень за іншими податками.
Варіант податкового комітету або Вражаюча заявка на скорочення податків.
Відповідно до пропозицій податкового комітету ПДВ має зменшити до 15%, податок на доходи фізичних осіб до 10%, ЄСВ до 20%, податок на прибуток до 15%, при тому що реінвестиції прибутку в основні засоби не оподатковуються. Цей варіант передбачає суттєве зменшення навантаження на бізнес і ніби закликає мінфін зайнятися своїм безпосереднім обов’язком – скоротити непродуктивні бюджетні витрати, з якими ми стикаємося майже щодня у вигляді непотрібних державних інституцій, надмірного штату чиновників, неефективних державних закупівель тощо. Варіант податкового комітету передбачає суттєве скорочення надходжень бюджету в перші роки застосування, тож вимагатиме кардинальної ревізії бюджетних витрат.
В короткому підсумку.
Варіант мінфіну – це не реформа, а спроба знайти резерви для додаткових зборів до бюджету
Варіант податкового комітету – це значне скорочення податкового тиску, до якого хотілося б додати запровадження податку на розподілений прибуток замість класичного податку, коли реінвестиції в бізнес у будь-якій формі не оподатковуватимуться.
Варіант громадських організацій мав би більше ваги в постмайданному 2014 році, аніж, у 2015-му, бо громадянське суспільство – це така зручна річ для приходу до влади, але дуже незручна, коли вимагає справжніх реформ.
Кінцеві перспективи податкової реформи виглядають все ще дуже розмитими і залежать від політичної волі. Все ще маємо сподівання побачити Україну податково привабливою для інвестицій, мати країну, що пропонує унікальну пропозицію щодо використання нашого кваліфікованого персоналу. Шкода, що не всі учасники впливу на процес податкової реформи поділяють цей погляд.