Історія про те, як завзято йти до енергетичної залежності від Росії і Білорусі і в кінцевому підсумку прийти до згубного імпорту електроенергії – це справжнісіньке позорище.
З держави, яка повністю покриває власні потреби в електриці, з країни – експортера електроенергії Україну перетворили на "енергетичного наркомана", залежного від чергової "дози".
Дози, іноземні поставки якої будь-якої миті можуть припинити.
Позавчора Білорусь повідомила українські компанії про зупинення експорту в електроенергії. А вчора заявила, що постачання продовжить. Що білоруси вирішать завтра, відомо лише одному Господу Богу. І нема чого на них ображатися. Такою є сучасна політика – діяти в рамках своїх інтересів.
Інше питання, чи могла Україна заздалегідь підготуватися до такого розвитку подій? Однозначно. Два з половиною роки я день у день звертала увагу на кризу в енергетиці та у вугільній промисловості. Держава проблему ігнорувала.
Дійшло до того, що навесні-влітку в українських ТЕС не виявилося грошей на закупівлю вугілля. У жовтні працювало лише десять відсотків енергоблоків державних ТЕС. 10%! Їхні вугільні склади практично порожні: запаси вугілля на рівні 98 тисяч тонн – це набагато нижче за мінімально допустимий рівень.
Приватні ТЕС активно завозять вугілля, працюючи з максимальним завантаженням, але не можуть покрити всі потреби країни в електроенергії через майже повну зупинку державних ТЕС.
Імпорт електроенергії з Білорусі довелося розпочати через дефіцит вугілля на складах українських теплових станцій та відсутність резервів газу. Це, у свою чергу, сталося через небажання фінансувати роботу державних шахт у потрібних обсягах, не бажаючи витрачати гроші на газ навесні, коли він коштував копійки. Загальна сума заборгованості перед шахтарями вже наближається до двох мільярдів гривень!
Разом із колегами по Раді ми подавали правки до бюджетів на 2021 та 2022 рік, пропонували збільшити витрати на фінансування програм підтримки вугільної галузі, що дозволило б розрахуватися із боргами перед шахтарями, закласти нові лави та накопичити потрібні запаси вугілля! Це дозволило б відносно спокійно пройти осінньо-зимовий період, не вдаючись до імпорту електроенергії. Нас не почули.
Наразі мені цікаво, хто відповість за повністю провалену підготовку енергетики до осінньо-зимового сезону? Може, ті, хто два роки розповідав нам, як важливо налагоджувати імпорт із Білорусі та Росії, яка погана і дорога теплова генерація, коли є дешевий імпорт?