Новітні гелікоптери Н-145 для Нацполіції та новітні симулятори польотів віртуальної реальності для навчання пілотів на гелікоптерах Н-145 та Н-225 – реальний здобуток для Єдиної авіаційної системи МВС.
Для тих, хто досі вважає, що все це невчасно, що є нагальніші проблеми в державі і таке інше, категорично повідомляю: все зовсім інакше.
Поясню.
Левова частка роботи задля суспільства у масштабних подіях, як то: охорона правопорядку під час масових заходів, приборкання стихійного лиха чи ліквідація його наслідків, попередження про можливі ускладнення в роботі інфраструктури – це все обов’язки Міністерства внутрішніх справ. Така схема працює скрізь у світі. Від поліції до вогнеборців чи прикордонників.
Чому маємо багато нарікань? Бо система тривалий час не оновлювалася та не отримувала розвиток. Там, де можна та треба задіювати сили авіації чи використовувати безпілотники – не можна впоратися пішими патрулями, автомобілями чи умовною кіннотою. І останні події, особливо коли йдеться про стихійні лиха, ще раз це підтвердили.
Сподіваюсь, аргументація достатня.
Проте, відчуваючи питання, скажу: звісно, тих нових гелікоптерів, що вже надійшли до України – замало. Але ж питання не просто в поставці машин. Пам’ятаєте старий анекдот про те, що КамАЗ гарна машина, але собаки швидко втомлюються, коли по тундрі його тягнуть? Можливо дещо гіперболізовано, проте правда. Адже не можна просто придбати новітню техніку, не маючи для неї фахівців. І не просто фахівців. Оскільки новітні гелікоптери – то не про польоти над територією та не "звичайна романтика". Наразі нагадаю, що навіть "простенькі" на перший погляд гелікоптери Н-145 для поліції – то не просто для патрулювання, а й для надання медичної допомоги, порятунку, тощо. Про такі багатоцільові машини, як Н-225 взагалі годі й говорити.
То що ми маємо? А маємо те, що сьогодні пілот гелікоптера – це не просто людина, котра знає, як керувати машиною, що рухається у повітрі завдяки двом напрямкам відцентрової та підйомної сили. Це в першу чергу фахівець з багатьох питань, що стосуються інформаційного забезпечення, координації, планування та адаптивної реакції і так далі. Це – такий собі спецназівець особливого типу. І сидячи у навчальному класі "на табуретці" – цьому не навчишся на всі 100%.
І тут я переходжу до того, з чого почав – із симуляторів польотів для навчання пілотів гелікоптерів.
Нагадаю, а хто не знав, то скажу, що останнім часом були дві досить насичені робочі поїздки до Європи, де я разом з членами делегацій, оглядали та певним чином тестували ці симулятори віртуальної реальності, що вже фактично прямують до Кременчуцького льотного коледжу та будуть там встановлені, аби нове покоління пілотів могли проходити повноцінне навчання та тренування. Так-так, саме тренування. Адже, повторюся, це симулятори ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ, і можна запрограмувати польоти над Києвом, безкрайніми просторами Запорізьких степів чи лісами Карпатських гір. Тобто це не іграшка, а абсолютно повноцінне навчання пілотів для пілотування в українських реаліях.
Заради справедливості зазначу, що ці симулятори – то не просто високотехнологічні навчальні інструменти. І де в чому потрібно підтягти навчальну базу, аби наші курсанти змогли стовідсотково та гарантовано якісно освоювати процеси польотів. Проте робота в цьому напрямку вже триває. І звісно, що не буде того, про що я казав вище – ніхто не поставить сучасні апарати для того, аби вони "просто були". Зокрема програма створення Єдиної аваційної системи МВС, згідно з якою і триває оснащення цими симуляторами Кременчуцького льотного коледжу, передбачає сходження на якісно новий рівень навчання курсантів. І питання тут не лише в тому, що це престиж України. Питання ще в тому, що Україна зможе навчати пілотів для інших країн, а вже наші пілоти зможуть діяти абсолютно високоякісно у "зв’язці" з пілотами інших держав, яким буде потрібна допомога України, чи коли нам буде потрібна їхня допомога. Звісно, такого краще б не траплялося. Проте краще бути підготовленим до будь-яких проблем, що мають бути вирішені швидко і якісно, та не мати таких проблем, аніж отримати бодай одну таку масштабну проблему і не мати змоги зарадити.