Знаєте, друзі, чим відрізняється справжня наука від простої дослідницької роботи? Справжня наука – це втілення мрії.
Наразі я не збираюся дискутувати чи розповідати про якісь езотеричні речі на межі фантастики, розказувати про невивчені здібності людського мозку проникати в майбутнє чи щось інше.
А мова про те, що найзвичніші, найбуденніші для нас сьогоднішніх речі ще якихось 50 років тому вважалися фантастикою.
А про сто років – і говорити годі. Брати Райт здійнялися у повітря лише сто років тому. А вже сьогодні... А сьогодні – китайські інженери успішно випробували прототип гіперзвукового двигуна, за допомогою якого можна облетіти Землю протягом двох годин. Працює такий двигун на чистому водні.
Винесемо за дужки ймовірність того, що ця інформація про літак на водні – може бути перебільшеною, чи якоюсь напівправдивою. Адже сучасний світ, а тим більше науковий, перебуває у стані жорстокої інформаційної війни. Зокрема й тому, що, як я вже казав, справжня наука – це втілення мрії. А що може бути дорожчим, аніж вкрадена мрія? Тим більше та, що вже майже реалізована.
Давайте просто уявимо, що двигун на водні все ж таки створено і він справді працює, а літаки з такими двигунами розвивають фантастичну швидкість. Як гадаєте, скільки має пройти часу, щоб у сучасних умовах було створено флотилію літаків, що перевозять людей з континенту на континент за лічені хвилини? Про військову авіацію, що здатна приносити руйнування та загибель зі швидкістю блискавки – думати не хочеться. Але, звісно, що військові перші візьмуть це на озброєння.
Але повернемось до добрих думок.
Отже. Цивільні літаки, транспортні, для метеорології, спостереження, будь-чого, із водневими двигунами та штучним інтелектом... Фантастика? Навряд чи. Мрія? Напевно. Але ж і "Мрія", та що Ан-225 – теж колись була мрією. А сьогодні це абсолютно реальний найбільший у світі літак.
Гаразд. Із класичними літаками, з тими, що мають крила та хвіст, – зрозуміло. Ну, тобто є закон аеродинаміки, сили тяжіння, напрямку руху відносно тяги й так далі.
А як щодо "мрійників", котрі створили абсолютно, здавалося б, абсурдні літальні апарати? Я наразі про гелікоптери. Спостерігаючи за польотом птахів навряд чи можна побачити, чи, бодай, уявити собі, яким чином діє підйомна сила повітря, завдяки якій став можливим зліт гелікоптера.
Про те, що ще у XV столітті Леонардо да Вінчі розробив ідею машини, яка б пересувалася за допомогою двох гвинтів, мала вертикальний зліт та посадку і назвав свій винахід гелікоптером – відомо всім. Хоча ця інформація викликає чимало суперечок, адже за 5 століть так і не була реалізована.
Проте з кінця ХІХ століття ідеї створення такої машини виголошувалися дедалі частіше, і вже 1907 року французький винахідник Поль Корню здійснив перший політ гелікоптером. Та машина підняла свого винахідника над землею майже на 30 см і протрималася в повітрі 20 секунд.
А вже через 5 років Ігор Сікорський побудував у Києві справжній гелікоптер. Але реальний політ така машина здійснила аж у 1935-36 роках. А вже за 25 років гелікоптери стали чи не найпоширенішим видом як військового, так і цивільного транспорту. До кінця ХХ століття маємо безліч видів та форм гелікоптерів. І навіть квадрокоптери-дрони, що розвинулися до рівня безпілотного таксі... Лише за якихось 70 років. Тобто, протягом одного людського покоління. Як гадаєте, скільки треба часу, щоб створити якийсь умовний "геліогелікоптер", що працює на сонячній енергії чи на водні, чи ще на чомусь та може автономно огинати Землю, перевозячи людей чи вантажі?
Передбачаю, що багато хто спитає, мовляв, а навіщо нам такі гелікоптери, коли є літаки на водні?
Ну тут, друзі, як з реалізацією мрій: у кожного своя. Але не лише. Адже застосування гвинтокрилів можливо там, де "класичні" літаки просто не зможуть бути застосовані через безліч факторів. Бо для літака потрібна як мінімум рівна поверхня для злету завдовжки у кількасот метрів. А для гелікоптера – підійде й галявина посеред лісу чи полонина у горах.
Але, повертаючись до науки, як реалізації мрії.
Реалізувати мрію в науці, це означає вчитися. Вчитися самому, вчити інших, створювати високотехнологічні речі для навчання та реалізації мрії.
Я вже неодноразово приводив приклад створення Єдиної авіаційної системи МВС. Тобто це не просто куплені гелікоптери та замовлені в ДП "Антонов" літаки. Це – повний цикл, починаючи з підготовки пілотів у Кременчуцькому льотному коледжі, симулятори польотів на гелікоптерах, новітня технічна база та, зрештою, отримання практичного досвіду від старших колег і практичні навички. Звісно, це не та мрія, про яку йшлося на початку, а, переважно, потреба системи безпеки держави. Але кожен з курсантів, напевно, не просто так пішов навчатися на пілота. Адже мріяв опанувати польоти, літати, підкорювати небо. Чи це не мрія?
Прихильники альтернативної історії стверджують, що наша цивілізація – не перша на Землі. І як доказ – наводять зображення на камені якихось схожих на літаки чи реактивні апарати пристрої, що існують по всьому світу. А класичні історики стверджують, що давні люди просто так уявляли собі якісь речі, чи втілювали свої мрії. А я притримуюся точки зору, що обидві теорії мають рацію. Адже маємо простий приклад: мрія про політ на літаку чи гелікоптері втілена в високотехнологічний прилад лише через якихось сто років.