14 грудня: яке сьогодні свято / Фото: Pexels
Не вплинути на свідомість ці книжки просто не можуть, адже серед їх героїв – воскреслі з мертвих автори, вампіри серед нас та не менш вражаючи факти нашої "живої" реальності. В якій для того, щоб довести своє існування іноді треба не лише вкласти у творчість власну душу, але й продемонструвати бажано здорове і міцне тіло.
НАРБУТ. Студії. Спогади. Листи. – К.: Родовід, 2020
Історія цього збірника насправді змінює реальність, достоту знищену далекого 1933-го – будучи задумана ще за життя автора, відомого художника Георгія Нарбута, монографія про його творчість так і не була видана запланованого 1920 року. Адже саме тоді художник, якому було тридцять чотири роки, несподівано помер. Далі драма з виданням збірника тривала у наростаючому темпі, і навіть посмертні виставки, які пройшли, відповідно, 1922 року в Петербурзі та 1926-го в Києві, не пришвидшили справу. Був навіть створений комітет на чолі з Федором Ернстом, відомим мистецтвознавцем і земляком автора, але прийшла пора безгрошів’я і посилення цензури, тож відомі дослідники творчості Нарбута, яким замовляли статті у збірнику, не дочпкалимся його виходу. Подальші події були ще більш трагічні, і коли було вирішено таки надрукувати дослідження спадщини видатного мистця, вже у 1933 році, виявилося, що всі автори збірника були або репресовані, або розстріляні. І весь наклад вже надрукованого "Нарбутівського збірника" був знищений тут же в друкарні. Лише цього року збірник був реконструйований і виданий з додатком, до якого увійшли автобіографічні уривки, статті В.Кричевського і М.Зерова, а також вступна стаття упорядника.
Literature Illustrated. – К.: Ovo, 2020
У цьому проекті змінити реальність вирішили вже його автори – самі, без будь-якого "офіційного" втручання, завдяки якому навпаки – українська література не змінена, а замінена у шкільних підручниках суцільними "хрестоматійними" постатями, а сучасних письменників ніби як не існує. Натомість, як нагадує один з учасників цього еротичного календаря, вони є – живуть, пишуть, існують. Більше того, крім романтичної душі, мають ще й здорове тіло, факт наявності якого, як-то кажуть, зафіксувала фотографиня Марися М’яновська, яка знімає обкладинки для Playboy. Загалом в еротичні фото сесії, покликаній привернути увагу до сучасної літератури і присвяченій промоції читання, взяли участь 12 українських авторів, які пишуть в різних жанрах: Мартин Якуб та Віктор Янкевич (детектив), Павло Дерев’янко (фантастика), Андрій Новік (трилер), а письменники-музиканти – Сергій "Колос" Мартинюк ("Фіолет"), барабанщик Павло Коробчук, а також колишній боксер Сергій Демчук. Крім літературних зірок на зразок Сергія Жадана та відомих авторів Петра Яценка та Артема Чеха, до календаря включено автора роману-бестселера Валерія Ананьєва і Павла Матюшу, на думку критики, найкращого романіста-дебютанта 2020 року.
Сара Дж. Маас. Двір шипів і троянд. – Х.: Віват, 2021
За сюжетом цього роману, чарівні фетрі та люди ніколи не спілкувалися між собою, а їх землі розділяла височезна Земля і не менш крижана неприязнь. Цього розподілу дотримувалися століттями, аж поки юна головна героїня на ім’я Фейра, полюючи неподалік, вбила вовка, який виявився тим самим фетрі. За цим слідує розплата, дівчину забирає до себе безсмертний Темлін, зачиняючи її у своє маєтку в краю фетрі. Причому кара за злочин – довічне ув’язнення. Ані втекти, ані дати знати про себе рідним. "Я намагалася не дивитися на свою ліву руку, коли вишкрібала бруд із підлоги у великому коридорі. Татуювання, яке в камері мені здалося чорним, насправді було темно-синє. Важкою хмарою висіло воно над моїми думками, які й без того були невеселі. Отакої! Продалася Різенду. Я стискала пальці, щоб тільки не бачити котячого ока на долоні, і не могла звільнитися від дивного, божевільного відчуття, що око спостерігає за мною". Утім, незважаючи за глибокі рови і кордони непорозуміння між людьми і фейрі, з часом дівчина зауважує, що між нею та її тюремником з’являється зв’язок і вони мають багато спільного. Більше того, з’ясовується, що тільки вона зуміє або врятувати чарівних фейрі, або приректи їх край, обнесений Стіною, на загибель.
Ґерда Марія Пум. Щоденник Коко. Нотатки дівчинки-вампіра. – К.: Школа, 2020
За всі часи існування образу вампіра в літературі й кіно ми звикли до похмурого антуражу, затемнених декорацій, підступних героїв, які тільки й прагнуть, що напитися крові горопашних персонажів. Утім, як відомо, віднедавна настала епоха толерантності та політкоректності, і ось вже героїня-вампірка, тринадцятирічна Коко, вчиться у звичайній школі, веде щоденник і прагне порозумітися з друзями по школі. Їй та її родині зазвичай доводиться приховувати свої звички та спосіб життя, тому до поїздки в Італію дівчина бере для себе консервовану кров, а для приятелів – всілякі смаколики: шоколад, чіпси та інше. Так само у шкільній їдальні вона змушена імітувати нехіть до звичайних "людських" продуктів, а у самому підлітковому житті-бутті комплексувати з тих самих причин, що й решта однолітків, страждати через перше кохання і вчительку біології. Загалом вампіри у цій книжці – наче мігранти в чужій країні, змушені приховувати своє походження, але зі щоденника, який веде героїня, ми дізнаємося, що світ довкола їх насправді повний любові – і в школі, і на татовій роботі, і на випускному старшокласників – тож дівчинка з іклами вампіра їх не дивує, бо всі готові любити її за зовсім інші, суто "людські" якості.
Мирослав Лаюк. Ківі ківі. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020
Свого часу український емігрант, який потрапив до Австралії після Другої світової, розповідав нам про своє тамтешнє життя з екзотичною кукобарою на плечі. Здавалося, в нашій літературі не було й не буде більш таких незвичайних пернатих героїв, аж раптом вже сучасний відомий письменник дарує нам історію ще про одного, не менш дзьобатого пташка, але родом з Нової Зеландії. Змінилися часи, помінялися країни, але цікавість до екзотики в нашого читача не зникла. Цього разу це пригоди птаха Ківі, який з дитинства не знав свободи, бо його батька зловили на їхній батьківщині – Новій Зеландії. Літати він, звісно, не вміє, але втекти із зоопарку йому допомагають міцні ноги та вроджена прудкість і кмітливість. Але на свободі, де весело й водночас небезпечно, Ківі залишається чудовим футболістом, першим і кращим у команді птахів. Разом з друзями йому доведеться грати і перемагати у матчі з командою щурів. То як же все складеться у цій екзотичній та незвичайній пригоді, що водночас нагадує про австралійські пригороди у добровільній неволі згаданого емігранта, який на чужині таки переміг радянських пацюків, які утворили на Колгосп тварин його батьківщину і вже сучасний мультфільм "Мадагаскар".