Сергій Магера
Отже, 322 народні депутати відправили міністра екології у відставку. Саме час поговорити про те, що має зробити новий міністр, щоб не повторити помилки старого. Вважаю, що головною помилкою звільненого екс-міністра була відсутність ефективної комунікації з українським бізнесом та експертною спільнотою. Напевно, тому з Мінприроди часом виходили такі дивні документи, як, наприклад, законопроєкт №4167 про промислові викиди. Документ із тріском провалився у парламенті та показав повну некомпетентність міністерства у питаннях екомодернізації промисловості.
Після виступу президента Зеленського на екологічному саміті у Глазго в українській екологічній політиці змінилося все. Глава держави, по суті, став головним драйвером екологічного порядку денного України. У своєму виступі Зеленський чітко визначив головну мету – виконати кліматичні зобов'язання нашої країни, взяті в рамках Паризької угоди щодо клімату. Головне з них – зниження рівня викидів СО2 до 2030 року на 65% від рівня 1990 року. Цю мету зафіксовано у Другому національно-визначеному вкладі України в Паризьку угоду щодо клімату, яку буде презентовано у Глазго.
Після виступу президента Зеленського стало зрозуміло, що саме декарбонізація економіки має стати основою національного екологічного порядку денного. Звичайно, залишається питання, яке свого часу підняли вітчизняні промисловці — про нереалістичність зниження викидів на 65%. На досягнення цього показника, за розрахунками експертів, потрібно понад 100 млрд дол., яких не мають ні влада, ні бізнес. У НВВ2 зазначено, що кошти нададуть міжнародні донори, але це видається вкрай сумнівним, враховуючи, як довго наша влада отримує черговий транш МВФ чи макрофінансову допомогу ЄС.
Впевнений, що мета в 65% навряд чи є досяжною, поки Україна не створить власних механізмів фінансування декарбонізації. Тому важливим завданням нового міністра екології, на мою думку, стане якнайшвидший запуск державного фонду декарбонізації. Відповідний законопроєкт уже зареєстровано у парламенті. Фонд має наповнюватися за рахунок частини коштів від сплати екоподатку та цільовим чином фінансувати проєкти з декарбонізації. Третім важливим завданням є ухвалення закону про промислові викиди, який би спирався на європейський досвід та враховував українські економічні реалії. Цей закон потрібний промисловості для впровадження НДТМ.
Перехід екологічної тематики під контроль президента Зеленського — добрий знак. Важливо правильно використати підвищену увагу глави держави для формування оптимальної дорожньої карти та ухвалення невідкладних рішень, які зможуть за короткий час запустити в Україні повноцінний процес декарбонізації економіки.