Зараз навчальні заклади починають готуватися до можливого карантину. Штам "Дельта" вже в Києві, та, на жаль, є перші жертви. І хоча ми поетапно вакцинуємо педагогічний колектив Київського державного фахового хореографічного коледжу, ніхто не зможе гарантувати, що держава не закриє коледж та інші навчальні заклади на деякий час.
2 тижні без тренувань для балерини майже те саме, що спортсмену 2 місяці не ходити до спортивної зали. Результат помітно одразу. Але що робити, коли доступ до просторої хореографічної зали закритий?
Як діяти батькам, чиї діти мріють стати примами та прем'єрами, але змушені сидіти вдома через карантин та дистанційне навчання? Чи можна взагалі танцювати на пуантах у квартирі, щоб це було безпечно? Як викладачам хореографічних закладів організувати навчання так, аби не знищити в учнів бажання займатися цим високим танцювальним мистецтвом?
Утім, ми готові до будь-якого розвитку подій. Але той рік переніс нас усіх у нову реальність. Це був виклик, на який ніхто не чекав. Тоді виявилося, що ми не готові технічно — в коледжі не було комп'ютерів і вебкамер. А також ані методики викладання, ані навичок роботи з онлайн-програмами. Оперативно придбали ноутбуки, далі було вже питання стабільного інтернету та зрозумілих для навчання ракурсів.
Так потроху недовіра колективу змінювалася на підтримку. Наші учні були в системі навчання, де заняття зі спеціальності органічно чергувалися із загальноосвітніми. Робота розпочалась, і ми побачили перші результати.
Одна з об'єктивних перепон для домашнього навчання — це замале приміщення. Балет любить простір. Але й з цим ми впоралися, бо зробили акцент на заняттях із стретчингу та посилили спеціальними вправами, що розраховані на невелике приміщення.
Окрему увагу звернули на викладання партерної гімнастики, або гімнастики на підлозі. Це комплекс вправ, які готують тіло до балетного навантаження. Водночас це й частина уроку, але вона виконується на підлозі, без надмірного навантаження на хребет. До речі, є вправи, які можуть робити всі, хто за здоровий спосіб життя.
Під час занять ми намагалися жартувати з дітьми: якщо хочеш позапланово підійти до холодильника — йди, але через балетний оберт — фуете. Хочеш підняти щось з підлоги — піднімай, але через пліє чи гранд пліє. Бо гумор найкраще знімає тривогу в ситуації невизначеності. Усі були поряд одне з одним, і це рятувало від страху.
Та що казати, наші учні із задоволенням знімали свої заняття на відео, обмінювалися досвідом, щось викладали в соцмережах, а хтось потроху ставав зіркою ютубу чи тіктоку. Що ще раз доводить, криза — завжди вікно можливостей. Головне, вчасно його відчинити.
Тож для себе я визначила такі головні кити, на яких стоїть готовність до змін:
- Не дозволяйте сумнівам з'їдати себе — дійте. Тільки так ви зрозумієте, чи обгрунтовані ваші страхи.
- Не слухайте тих, хто критикує і натомість пропонує сидіти склавши руки. Критика має бути або конструктивною, або не слухайте.
- Мої найкращі друзі — батьки наших учнів. Спілкуйтеся, не бійтеся просити поради. У вас один шлях — робити майбутнє дітей кращим.
- Шукайте міжнародний досвід і трансформуйте його під наші реалії. Або потіштеся, що ви придумали унікальне антикризове рішення.
- Дивіться на всі свої навчальні плани через призму дистанційної роботи. На всякий випадок.
- Танцюйте. У будь-якій незрозумілій ситуації. Це приводить мозок у тонус і дозволяє приймати кращі рішення.