У більшості випадків на питання з заголовку дадуть відповідь – Держфінінспекція (раніше КРУ). Тим більше, це відомство на слуху після гучних заяв відстороненого від керівництва ним Миколи Гордієнка про корупційні схеми в уряді.
Але це, посмію сказати, не найважливіший орган. Діяльність Держфінінспекції спрямовується і координується Кабміном і повністю залежить від нього. А є в країні вищий орган фінансового контролю – Рахункова палата, яка утворюється Верховною Радою: голова та члени її Колегії призначаються таємним голосуванням на сім років з правом переобиратися на другий термін і залишаються працювати весь цей час за будь-яких змінах влади. Палата підзвітна Раді, але при цьому зберігає незалежний статус органу спеціальної конституційної компетенції і вже майже два десятки років має безпрецедентні повноваження щодо відстеження всіх бюджетних потоків. І при цьому мало хто із середньостатистичних українців знає про її існування.
Один тільки факт підкреслює її значущість. Це єдине відомство, в якому на триста з чимось працюючих за штатним розкладом осіб припадає один перший віце-прем'єр-міністр (до цієї посади постановою Кабміну прирівнюється посаду голови Рахункової палати), два віце-прем'єр-міністри (перший заступник і заступник голови ) і 11 міністрів (головні контролери – директори департаментів та секретар Рахункової палати).
В останні тижні про Рахункову палату заговорили.
Напередодні травневих свят президент Петро Порошенко підписав Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату", за яким зазначене відомство отримало контроль не тільки за витратами, а й за надходженнями коштів до Держбюджету. Втім, дані повноваження, залежно від політичної доцільності, у Рахункової палати то забирали, то повертали. Тепер усунені законодавчі неузгодженості, спричинені частими змінами Конституції, а також виконані умови, які поставили Україну кредитори – Світовий банк і Євросоюз.
А представники парламентської більшості начебто мають намір вже на наступному пленарному тижні, з 12 по 15 травня проголосувати у Верховній Раді нові призначення, поряд з іншими органами, у керівництві Рахункової палати. Коаліція обговорює кандидатури, втім, не розголошуючи їх.
Ці розмови можуть закінчитися нічим. Кадрові призначення в Рахунковій палаті є предметом великого політичного торгу і періодично анонсуються, але не відбуваються, при всіх владах. Справа навіть не у вічній суперечці влади та опозиції, кому з них має бути віддано керівництво палатою. Влада і опозиція міняються місцями, це питання періодично знімається з повісті дня (як зараз), але згоди ніколи не було ні в одній коаліції.
І провладні, і опозиційні політики найбільше галасували в першому півріччі 2011 року. До того часу свої терміни пересиділи більше половини головних контролерів, а в грудні 2010-го закінчився другий термін перебування на посаді першого і незмінного керівника Рахункової палати Валентина Симоненка.
У липні 2011 року, перед самими парламентськими канікулами, несподівано для Валентина Симоненка, який напередодні спокійно поїхав у відпустку, більшістю голосів Верховної Ради його звільнили. Без всякої заміни. Заміну пообіцяли восени. Під шумок в той же день позбулися двох головних контролерів – директорів департаментів, один з яких сам написав заяву, а для другого, як і для Симоненка, це стало несподіванкою. Можливо, існувала домовленість про заміну цього контролера – в усякому разі, представники опозиції відразу ж запропонували свого кандидата, але голосування по ньому не було досі. У вересні 2011-го "пішли" ще одного головного контролера.
Нового голову Рахункової палати, Романа Магута призначили в квітні 2012 року. Якраз до цього часу закінчився 7-річний термін повноважень заступника голови Рахункової палати Олександра Яременка, який після звільнення Симоненка виконував обов'язки голови.
Сьогодні виходить, що Магута – єдиний (!!!) повністю легітимний член Колегії Рахункової палати. Його законний термін повноважень – до квітня 2019 року. Перший заступник голови Володимир Першин помер у квітні 2008 року. Заступник голови Олександр Яременко повинен був працювати до березня 2012 року. Тоді ж закінчився термін перебування на посаді сьогоднішнього секретаря Рахункової палати Анатолія Юхимчука.
З 10 департаментів – чотири з 2011-го і раніше років без головних контролерів – директорів. Керівництво здійснюють заступники директорів, люди без таких прав і гарантій, які мають директори. З нині працюючих головних контролерів у двох минули строки повноважень у червні 2011 року (але вони чомусь залишилися, в той час як їх колег звільнили саме у зв'язку закінченням строків), а у чотирьох – у березні 2012-го.
Можливо, цим і пояснюється те, що більшість громадян просто не знають про існування Рахункової палати. Звіти про аудити передаються до органів, де вони проводилися, а там, напевно, ще й спасибі говорять за можливість, вивчивши матеріали, в майбутньому надійніше ховати кінці порушень. Робота, без всяких сумнівів, високопрофесійного персоналу (його завжди ретельно підбирали в Рахункову палату) не призводить до гучних кримінальних справах і взагалі будь-яким практичних наслідків для порушників. Яких викриттів можна чекати від людей, які сидять в комфортних, але дуже хитких кріслах?
А раптом такий стан речей влаштовує будь-яку, навіть революційну владу? І, заговоривши про призначення, просто вирішили налякати контролерів, щоб ті були зговірливими? Адже було вже достатньо часу, щоб згадати про Рахункову палату, тим більше, коли справи з державними фінансами йдуть все гірше.