Зовсім випадково дізналася, що "республіка" переживає паспортний бум. Дізнавшись, здивувалася. Кому і навіщо це потрібно? Раніше над місцевими паспортами тільки жартували. Зараз, дивлячись на черзі у паспортних столів, бажання жартувати пропадає. Вся справа в чутках. Хтось комусь колись сказав, що паспорт "республіки" обміняють на паспорт громадянина Росії відразу ж, коли пришестя Росії на Донбасі вийде з тіні. Як нагороду. Отримав місцевий паспорт, обміняй на російський відразу і без черги, будь законним громадянином законної країни – це тобі і бонус, і легкий шлях без медкомісії, міграційних відділів і черг. Дочекайся кращих часів удома, зробивши лише один крок – отримай місцевий паспорт. Але наші теж не ликом шиті. Буквально всі говорять про втрату українського паспорта, щоб жити і радіти життю за двома паспортами. Ну, радіти, це у кого і як вийде, але щоб не втрачати можливості виїзду на територію законної України. Тобто всі отримувачі паспортів т.зв. "ЛНР" зараз з великою ймовірність скажуть одне і те ж, що український паспорт загублений. Причому цей паспортний бум досяг таких масштабів, що за ними приїжджають навіть ті, хто цілком стерпно влаштувався на території Росії в статусі тимчасового проживання. Іноді хочеться звернутися до когось старшого віку і авторитетніше з проханням пояснити, що зараз відбувається, тому що розібратися в цьому самостійно буває вкрай складно. Чутки і новини приходять з однаковою частотою, і відрізнити правду від дозвільного вимислу практично неможливо.
Мої знайомі "купили" дитині український паспорт на 16 років. Причому батько цієї дівчинки – начальник великого відділу місцевої "міліції". У дитини зараз два паспорти – цим нікого не здивуєш. Але український паспорт, як би це сказати, не зовсім легітимний. Про це попередили ті, хто цю послугу надавав. Для перетину лінії розмежування він підійде, але при більш детальній перевірці "білі нитки" вилізуть відразу. Така ось історія. З місцевим тільки тут, з новим теж не зовсім ясно куди можна. З відомим прізвищем батька навряд чи вони поїдуть подорожувати на територію законної України. Залишається Росія, куди пускають і за місцевими паспортами. Для "республіки" вони самі що ні на є справжні – всі юридичні інстанції їх приймають. Але тільки тут. Погодьтеся, плутанина. Як в комедіях, коли у людини в кожній кишені по паспорту, залишилося тільки вибрати, з яким жити.
Так, ця послуга по оформленню паспортів дуже ходова. Без тебе тебе мало не одружують. А вже розведуть, як пити дати. І фотку вклеять за віком, і видадуть новий, і оформлять свідоцтво про смерть і про народження українського зразка. Звичайно, це говорить про тандем тих, хто раніше працював в цих структурах разом: хтось виїхав і влаштувався працювати на території законної України, а хтось залишився тут. Ті, що тут, дають рекламу і збирають гроші, ті, хто там, роблять іншу роботу. Прибутковий бізнес. Охочих тьма. Хоча і конкуренція не слабка. На кожному стовпі реклама в дусі часу і гострих потреб. Навіть ідентифікація з особистою присутністю пенсіонера в "Ощадбанку" робиться без нього. Хоча за його гроші. Такі справи.